Ухвала суду № 31476536, 29.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/6344/12 Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.Провадження № 22-ц/780/2634/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 45 29.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Савченка С.І.

суддів: Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Лавренової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє також в інтересах ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки в якому просила суд поділити спільне нажите за час шлюбу майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 2/3, а за відповідачем - на 1/3 частину спірної квартири та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні вищезазначеною квартирою.

В лютому 2013 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю бувшого подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Розподілено зазначену квартиру між сторонами, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по ? частині квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та про ухвалення нового рішення, про задоволення її позову. В обґрунтування доводів зазначила, що з нею проживає неповнолітня дочка. Відповідач ухиляється від сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, участі у її вихованні не приймає. Судом не взято до уваги той факт, що кімнати у квартирі є окремими і мають окремі виходи, тому при поділі квартира не втрачає свого цільового призначення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24 листопада 2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 18.11.1997 року позивач і відповідач мають дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З рішення Апеляційного суду Київської області від 07.06.2010 року вбачається, що ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 700 гривень та додаткові витрати на дитину в розмірі 350 грн.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 26 липня 2002 року.

Ухвалюючи рішення про поділ спільного майна подружжя суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що мають значення для справи, а твердження позивачки ОСОБА_2 спростовуються поясненнями дитини та відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Так, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про збільшення частки зазначила, що розмір аліментів, визначений судом, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. На підтвердження своїх доводів апелянт надає довідки з лікарні про стан здоров'я дитини та довідку з музичної школи про навчання дочки.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року складає 1210 гривень.

Крім того, згідно ст. 180 СК України обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів, що встановлений рішенням суду, (700 грн. аліментів та 350 грн. додаткових витрат на дитину) перевищує половину прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини зазначеного віку, а тому є достатнім для утримання дитини, за умови надання не меншого утримання зі сторони матері.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у користуванні квартирою суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, якими останній обґрунтовував свої вимоги.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції матеріали справи не містять доказів вчинення позивачу перешкод в користуванні квартирою. Крім того, позивачка не зверталась до суду з клопотання про витребування зазначених доказів в зв'язку з неможливістю їх самостійного подання.

Таким чином, висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на поданих сторонами доказах, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє також в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Савченко С.І.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.