Постанова № 31475009, 27.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 917/143/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю "Агрос-Полтава" с. Каленики Полтавської обл. (вх. №1240 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.13 р. у справі № 917/143/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава", с. Каленики Полтавської обл.

про стягнення 81 450,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.03.13 р. ( суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрос-Полтава” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” 62072,00 грн. основного боргу, 2315,97 грн. пені, 463,95 грн. річних, 12414,50 грн. штрафу, 2499,51 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1720,16 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Повернуто позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” з Державного бюджету України 9,50 грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням №606 від 15.01.2013р.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/143/13-г від 25.03.13 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи. При цьому відповідач стверджує, що терміном поставки є строки вказані в заявці покупця; вважає, що судом не з’ясовано, чи взагалі відповідачем оформлялися вказані заявки та які терміни поставки зазначались в них в разі оформлення заявки.

Позивач 29.04.2013 р. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив здійснити розгляд справи без участі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі". Також позивач зазначив про те, що рішення є законним та обґрунтованим, вважає, що відповідач намагається затягнути розгляд справи та уникнути відповідальності за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов’язань. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

В судове засідання 22 травня 2013 року відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням № 005926 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 23.04.2013 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18.03.2012р. між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ПО/18-0008, відповідно до якого позивач – ТОВ «Технік Енерджі» являється продавцем, а відповідач – ТОВ «Агрос-Полтава» - покупцем. Вказаним договором було визначено умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) (далі - товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. договору). Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Товар може передаватися покупцю партіями, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. п. 2.1., 3.1., 3.2. договору).

В додатку № 1 до договору сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару – 100 п.о. кукурудзи НС-2016 загальною вартістю 90 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний у додатку № 1 до договору товар був отриманий відповідачем 04.05.2012р., про що свідчить надана позивачем копія видаткової накладної № ПО/18-0081 від 04.05.2012р. та копія довіреності на отримання товару № 38 від 04.05.2012р.

Пунктом 5.5. договору, сторони погодили порядок оплати товару.

Тобто, до 23.03.2012р. відповідач повинен був сплатити 9000,00 грн., а до 15.10.2012р. – 81000,00 грн.

Позивач у позові зазначив, що відповідач здійснив оплату отриманого по договору товару на суму 9000,00 грн. 21.03.2012р. та на суму 18927,50 грн. 11.10.2012р.

Також, позивач у клопотанні-поясненні від 28.02.2013р. вказав, що відповідачем 11.10.2012 року було сплачено на користь позивача 20000,00 грн., проте, враховуючи що у відповідача на день оплати існувала заборгованість за договором № ПО/18-0018 від 30.05.12 року у розмірі 1072,50 грн., ТОВ «Технік Енерджі» здійснило зарахування суми у розмірі 1072,50 грн. як погашення боргу за договором № ПО/18-0018 від 30.05.12 року, а решту суми у розмірі 18927,50 грн. було зараховано за договором № ПО/18-0008 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2012 року.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість отриманої продукції, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 62072,00 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду не погашена.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сума боргу будь-якими доказами не спростована, аргументованих заперечень не представлено, доказів сплати заборгованості до суду також не надано.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача за договором, а також керуючись статтею 526, Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 62072,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Вимога позивача про стягнення пені, нарахованої на суму 62072,50 грн. за період з 16.10.2012р. по 14.01.2013р., визнана судом першої інстанції правомірною, проте здійснивши перерахування розміру пені, судом визнано, що позивачем було допущено арифметичну помилку і внаслідок цього розмір пені завищено, в зв’язку з чим судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2315,97 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пункт 8.6.договору передбачає, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 30 % річних на суму 62072,50 грн. за період з 16.10.2012р. по 14.01.2013р. правомірна, але сума річних позивачем також завищена внаслідок арифметичної помилки, в зв’язку з чим суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача річних в сумі 4631,95 грн.

Відповідно до п. 8.4. договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 12414,50 грн. визнана судом першої інстанції обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 2500,00 грн. згідно договору № 42/2012 від 19.12.2012р. про надання адвокатських (правових) послуг. Вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг погоджена в п. 3.1. договору № 42/2012 від 19.12.2012р. про надання адвокатських (правових) послуг, факт надання адвокатських послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 22.01.2013р.. Оплата адвокатських послуг позивачем підтверджується платіжним дорученням № 615 від 15.01.2013р.

Враховуючи, що факт надання адвокатських послуг підтверджується належними документальними доказами, керуючись ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку із частковим задоволенням позову, місцевий господарський суд визнав, що адвокатські витрати підлягають стягненню з відповідача частково пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 499,51 грн.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі факт отримання товару не заперечує, але посилається на те, що терміном поставки є строки вказані в заявці покупця, яка передбачена додатком № 1 до договору. Відповідач вважає, що факт оформлення заявки має значення для вирішення справи та впливає на вирішення питання щодо строків поставки продукції та дотримання позивачем своїх договірних зобов’язань.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, п. 2.1 договору сторони визначили, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

В додатку № 1 до договору сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару – 100 п.о. кукурудзи НС-2016 загальною вартістю 90 000,00 грн. Термін поставки – по заявці. Базис поставки – склад покупця.

Згідно п. 2.2 договору всі рахунки, накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід’ємною частиною.

П. 4.7 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчить про прийом покупцем товару.

П. 3.3 договору встановлено, що товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

В даному випадку факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем підтверджується наданою позивачем копією видаткової накладної № ПО18-0081 від 04.05.2012 р., яка підписані представниками сторін та скріплена печаткою підприємств позивача та відповідача.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з листами або претензією щодо строків, асортименту, кількості та якості поставленого позивачем товару, і таких доказів відповідачем до господарського суду не надано.

За таких обставин, відсутність в матеріалах справи документально оформленої заявки відповідача, не свідчить про невиконання позивачем своїх обов’язків за договором з поставки товару, оскільки в даному випадку факт передачі товару та його прийняття відповідачем підтверджується належним чином оформленою та підписаною видатковою накладною, яка є первинним документом бухгалтерського обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

До того ж умови договору не визначають обов’язковість документально оформленої заявки при визначенні строку оплати за отриманий товар, та такий строк не ставиться в залежність від її наявності або відсутності.

Пунктом 5.5. договору, сторони погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

- 10 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 23.03.2012 року;

- 90 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 жовтня 2012 року.

Тобто, до 23.03.2012р. відповідач повинен був сплатити 9000,00 грн., а до 15.10.2012р. – 81000,00 грн.

Таким чином, строк грошового зобов’язання відповідача щодо оплати поставленого товару чітко визначений умовами договору - до 15.10.2012р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив оплату отриманого по договору товару на суму 9000,00 грн. 21.03.2012р. (10% від вартості товару) та на суму 18927,50 грн. 11.10.2012р.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, додатку до нього, видаткової накладної, платіжних доручень достеменно встановлено та відповідачем не заперечується, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 62072,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов’язання з 16.10.2012 р. є доведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2315,97 грн. пені, 463,95 грн. річних за період з 16.10.2012 р. по 14.01.2013 р., а також штрафу в розмірі 12414,50 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції, оскільки їх нарахування відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства та підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв’язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" с. Каленики Полтавської обл. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.13 р. у справі № 917/143/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.