Постанова № 31475021, 27.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 5021/1953/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т.В., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумський кондитер" м. Суми (вх. №1242) на рішення господарського суду Сумської області від 11.03.13 р. у справі № 5021/1953/12

за позовом Приватне підприємство "Айтекс" м. Суми

до ТОВ "Торговий дім "Сумський кондитер" м. Суми

про стягнення 16943,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.03.13 р. по справі № 5021/1953/12 (суддя Котельнецький В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумський кондитер” на користь Приватного підприємства “Айтекс” 14 716,50 грн. основного боргу, 810 грн. 40 коп. пені, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням суду господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Сумської області винесене 11 березня 2013 року по справі № 5021/1953/12 та прийняти нове рішення яким позов Приватного підприємства “Айтекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумський кондитер” залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає про невиконання позивачем п. 1.1, 2.1, 4.1.1 договору, стверджує, що підприємство відповідача не замовляло товар в асортименті, що був наданий постачальником, а тому не має обов’язку сплачувати його у зв’язку з невиконанням постачальником своїх зобов’язань згідно укладеного договору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в призначене судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення за № 005973 про вручення 30.04.2012 р. поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14 грудня 2010 року між Приватним підприємством “АЙТЕКС” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сумський кондитер” (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки №14-12/2, за умовами якого позивач зобов'язувався передавати відповідачу у власність товар партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та в строки, визначені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товари згідно видаткових накладних № 755 від 04.05.2011р.; № 798 від 11.05.2011р.; № 813 від 16.05.2011р., № 889 від 24.05.2011р., № 989 від 06.06.2011р., № 1172 від 30.06.2011р., № 1186 від 01.07.2011р., № 1318 від 15.07.2011р., № 1331 від 19.07.2011р., № 1467 від 09.08.2011р., № 1612 від 31.08.2011р., № 1637 від 01.09.2011р., № 1690 від 12.09.2011р., № 1934 від 13.10.2011р. на загальну суму 303 587,10 грн.

Як вказує позивач, станом на 17.12.2012р. (дату звернення позивача з позовною заявою до господарського суду) сума основного боргу відповідача перед ним склала 14 716,50 грн.

В ході судового розгляду справи місцевим господарським судом досліджувались дані банківських виписок з рахунку позивача, якими підтверджено, що відповідачем дійсно не в повному обсязі та несвоєчасно здійснювалась оплата за поставлений позивачем товар, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 14 716,50 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 716,50 грн. за отриманий ним товар.

Пунктом 6.2.1 договору № 14/12-02 від 14.12.2010р. передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачеві) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовились, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості до моменту повного погашення цієї заборгованості.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 810,40 грн. визнана судом першої інстанції правомірною, матеріально та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача 14 716,50 грн. основного боргу, 810,40 грн. пені за договором №14-12/2 від 14.12.2010 р., укладеним між сторонами по справі.

За своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 14-12/2 від 14.12.2010 р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 303 587,10 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою підприємств позивача та відповідача.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи банківські виписки на підтвердження факту часткової сплати отриманого товару відповідачем, колегія суддів констатує, що призначення платежу містить посилання на вищезазначені накладні, по яким здійснювалась поставка товару позивачем. Таким чином, відповідач своїми діями щодо оплати товару фактично визнав отримання товару за видатковими накладними № 755 від 04.05.2011р.; № 798 від 11.05.2011р.; № 813 від 16.05.2011р., № 889 від 24.05.2011р., № 989 від 06.06.2011р., № 1172 від 30.06.2011р., № 1186 від 01.07.2011р., № 1318 від 15.07.2011р., № 1331 від 19.07.2011р., № 1467 від 09.08.2011р., № 1612 від 31.08.2011р., № 1637 від 01.09.2011р., № 1690 від 12.09.2011р., № 1934 від 13.10.2011р. на загальну суму 303 587,10 грн.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на те, що підприємство відповідача не замовляло товар в асортименті, що був наданий постачальником, а тому не має обов’язку сплачувати його.

Так, пунктом 2.5 укладеного договору встановлена передача товару постачальником та його приймання покупцем за асортиментом, кількістю і ціною на підставі відповідної накладної, а пунктом 4.1 договору постачальник зобов’язаний передавати покупцю товар в погодженому асортименті, кількості згідно видаткових накладних, з належно оформленими документами на товар та в терміни, які передбачені умовами договору, здійснювати поставку товару за місцем знаходження складу (торгової точки) покупця, надавати покупцю всі необхідні документи на кожну партію товару, в тому числі накладну, податкову накладну, рахунок.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов’язаний своєчасно, але не пізніше ніж за 5 календарних днів до обумовленої поставки надавати постачальнику замовлення, в якому відображати всі характеристики необхідного товару, належним чином забезпечувати приймання товару за кількістю та якістю в порядку і терміни, встановлені договором, належним чином підписувати та оформлювати усі відповідні документи, передбачені у мовами договору, при встановленні неякісності товару, що надійшов, повідомити постачальника протягом однієї доби з моменту виявлення неякісного товару, своєчасно оплатити товар у розмірах та терміни, встановлені договором тощо.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з листами або претензією щодо асортименту та якості поставленого позивачем товару, і таких доказів відповідачем до господарського суду не надано.

До того ж, як було зазначено вище, відповідач своїми діями щодо часткової оплати фактично підтвердив поставку в асортименті, кількості згідно зазначених видаткових накладних.

За таких обставин, відсутність в матеріалах справи документальних доказів погодження між сторонами товару в поставленому позивачем асортименті та кількості, не свідчить про невиконання позивачем своїх обов’язків за договором з поставки товару, оскільки в даному випадку факт передачі товару та його прийняття відповідачем підтверджується належним чином підписаними та оформленими видатковими накладними, які є первинними документами бухгалтерського обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Колегія суддів в якості додаткового доказу приймає до увагу наявні в матеріалах справи податкові накладні, які в силу податкового законодавства є обов’язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних. Так, згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з’ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, а також додатково надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що факт поставки відповідачу товару за договором на суму 303 587,10 грн. є доведеним, відповідачем належними доказами не спростований.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів – видатковими накладними, іншими документами, які містять вичерпні відомості про господарські операції між, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спірними видатковими накладними відповідно до умов Договором в розмірі 14 716,50 грн.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ціна товару відповідно до пункту 5.1 укладеного договору зазначається у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору, а пунктом 5.2 договору сторонами узгоджений порядок оплати за поставлений товар – протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару.

Отже, у відповідності з умовами договору відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати отриманого товару, в зв’язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 716,50 грн. основного боргу за отриманий товар та 810,40 грн. пені, нарахованої у відповідності з п. 6.2.1 договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов’язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв’язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 11.03.13 р. у справі № 5021/1953/12 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумський кондитер" м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.03.13 р. у справі № 5021/1953/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.