Ухвала суду № 3147486, 17.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

17 січня 2008 р.                                                                                               Справа № 23/217(38/304)

                                                                                                                                         к/с № К-16716/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Голубєва Г.К.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:не з’явилисьвідповідача:Овсяннікова Л.О., дов. від 16.01.2008р. № 742/10/10-1розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроІнвестГруп»на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського судувід08.02.2006 рокуу справі№ 23/217(38/304)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроІнвестГруп»доДержавної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДніпроІнвестГруп» (надалі ТОВ «ДніпроІнвестГруп», позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (надалі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 13.08.2004р. № 0000322301/0.

Справа розглядалась господарськими судами України неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Добродняк І.Ю.) від 15.11.2005 р., яке залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Науменко І.М., судді: Гооляшкін О.В., Білецька Л.М.) від 08.02.2006р. р. у справі № 23/217(38/304) у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті вказаних судових рішень, суди виходили із неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 4 998 473грн. 99 коп., нарахованого по товарному кредиту, що привело до заниження податкових зобов'язань в квітні 2004 року на 6 502 грн.99 коп.

Крім того, судами постановлено висновок про те, що позивач реалізував продукцію за ціною нижчою ціни придбання та, таким чином, здійснив збиткову операцію, а понесені при цьому втрати по сплаті процентів за користування товарним кредитом не можуть відноситись до складу валових витрат позивача в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не є компенсацією вартості послуг і не використовувались останнім у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ТОВ «ДніпроІнвестГруп» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 року у справі № 23/217-38/304 та прийняти нове рішення.

Заперечень на касаційну скаргу від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська не надійшло.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, прийнято податкове повідомлення рішення № 0000322301/0, яким позивачу - ТОВ «ДніпроІнвестГруп» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9 104 грн. 19 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 6 502 грн.99 коп. та 2 601 грн.20 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 13.08.2004 р. № 19-23-1-36-32447542 «Про результати документальної перевірки ТОВ «ДніпроІнвестГруп» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26 березня 2003 року по 30 червня 2004 року».

Даним актом зокрема встановлено, що позивачем в квітні 2004 року віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 4 998 473 грн.99 коп., нарахованого у складі проценту за товарний кредит, який згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування.

Крім того, відповідачем встановлений факт купівлі позивачем товару без фактичного проведення розрахунків та продажу цього ж товару за значно нижчими цінами (без врахування вартості товарного кредиту в сумі 29 990 843 грн.92 коп.), що призвело до виникнення суми від'ємного значення ПДВ в розмірі 4 991 971 грн. за рахунок заниження об'єкту оподаткування.

Грунтуючись на таких встановлених фактах, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зроблений висновок, що позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2004 року сума в розмірі 4 991 971 грн. З урахуванням завищення податкового кредиту на 4 998 473 грн.99 коп. чиста сума податкових зобов'язань позивача за квітень 2004 року складає 6 502 грн.99 коп.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень 29 березня 2004 року між позивачем ТОВ «ДніпроІнвестГруп» та ТОВ «Торгбізнеспроект» укладений договір № ТК-29/03-2 на придбання товару, а саме промислових штампів на загальну суму 41 653 949 грн.89 коп., в тому числі ПДВ 6 942 324 грн.98 коп. на умовах товарного кредиту, згідно якого продавець зобов'язався передати позивачеві товар згідно специфікації.

Згідно видаткової накладної від 05 квітня 2004 року № ТБ-0000090, акту приймання-передачі товару, позивачем одержаний товар в асортименті на загальну суму 41 653 949 грн.89 коп., в тому числі ПДВ – 6 942 324 грн.98 коп. Продавцем виписана податкова накладна від 05 квітня 2004 року № 229.

Відповідно до умов вказаного договору (п.п.2.1, 2.3, 2.4) оплата за товар повинна бути здійснена протягом одного банківського дня з моменту отримання товару; Розрахунки між сторонами складаються із ціни товару, а також процентів за право користування товарним кредитом; при здійсненні позивачем своєчасної оплати товару проценти за право користування товарним кредитом не стягуються; у випадку невиконання зазначених умов товар вважається проданим на умовах товарного кредиту із сплатою процентів за користування послугами товарного кредиту, які нараховуються з 07 квітня 2004 року включно в розмірі 3,00% (з урахуванням ПДВ) в день від суми, яка належить перерахуванню; остаточний розрахунок по послугам товарного кредиту позивач повинен здійснити станом на 30 квітня 2004 року і з цього моменту припиняється надання послуг по товарному кредиту і проценти по ньому не нараховуються.

30 квітня 2004 року сторонами за договором - ТОВ «ДніпроІнвестГруп» та ТОВ «Торгбізнеспроект» складений протокол-узгодження №1 та акт приймання-передачі № 1, де позивач визнав свою заборгованість перед продавцем на підставі накладної від 05 квітня 2004 року № 90, а також сторони підтвердили, що ТОВ «Торгбізнеспрект» надав позивачеві послуги по відстрочці платежу, вартість якої складає 3,00% з урахуванням ПДВ від вартості фактично поставленого товару за кожен день відстрочки платежу. З урахуванням відстрочки платежу на 24 дні загальна вартість послуги по відстрочці складає 29 990 843 грн.92 коп., в тому числі ПДВ – 4 998 473 грн.99 коп.

Продавцем виписана податкова від 30 квітня 2004 року № 223 на послуги по товарному кредиту в сумі 29 990 843 грн.92 коп., в тому числі ПДВ – 4 998 473 грн.99 коп.

Таким чином, на підставі викладеного, суди встановили, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість у сумі 4 998 473 грн.99 коп., отриманий у складі нарахованого проценту за товарний кредит.

За таких фактичних обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України поділяє правову позицію господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками таких проведених операцій з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

За змістом визначення, наданого у п. 1.4 вказаного вище закону, продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 1.11.2. п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Як визначено п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», процент - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази не є процентами.

Таким чином, на підставі аналізу застосування вказаних нормативних приписів, судова колегія Вищого адміністративного суду України поділяє точку зору господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладення договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту не може розцінюватись як надання окремої послуги, оскільки предметом такого договору є правовідносини щодо набуття покупцем права власності на товари, а нарахування проценту не є платою за послугу по наданню товарного кредиту, оскільки поняття товарний кредит передбачає не надання послуги по кредиту, а відстрочення кінцевого розрахунку сплати на визначений строк і під визначений процент.

Також, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що позивач, реалізував продукцію, придбану на умовах товарного кредиту за значно нижчою ціною, ніж вона була придбана (без врахування вартості товарного кредиту), та таким чином здійснив збиткову операцію.

У зв’язку із цим судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне звернути увагу на наступне.

Реалізація продукції за ціною значно нижчою від ціни придбання та одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми (що, в свою чергу, призводило до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість) згідно встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи не є економічно виправданими.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір отримати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення раельної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підстави для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість. 

Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірного завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість у квітні 2004 року на 4 991 971 грн. внаслідок необгрунтованого формування податкового кредиту на суму 4998473грн. 99 коп.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДніпроІнвестГруп» та обгрунтованості винесення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення від 13.08.2004р. № 0000322301/0.

З огляду на це, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті спірних судових рішень у справі № 23/217(38/304) господарський суд Дніпропетровської області та Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ «ДніпроІнвестГруп» підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровського області від 15.11.2005 року та ухвала Дніпропетровськогоапеляційного господарського суду від 08.02.2006 року у справі № 23/217(38/304) – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроІнвестГруп» на рішення господарського суду Дніпропетровського області від 15.11.2005 року та ухвалу Дніпропетровськогоапеляційного господарського суду від 08.02.2006 року у справі № 23/217(38/304) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровського області від 15.11.2005 року та ухвалу Дніпропетровськогоапеляційного господарського суду від 08.02.2006 року у справі № 23/217(38/304) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                 О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                          Г.К. Голубєва

                                                                                                                     Л.В. Ланченко

                                                                                                                     Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                     О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                      В.Б. Ликова