Ухвала суду № 3147488, 17.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

17 «квітня» 2008 р.                                                                                     Справа № 6/240/04-НР

                                                                                                                                   к/с № К-20295/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Цюпа В.П. дов. від 07.07.2007р. відповідача:Чаричанський П.О. дов. від 08.01.2008р. №5/9/10-011розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєвана рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. та ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід04.04.2006 рокуу справі№ 6/240-04-НРза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (надалі - позивач, ТОВ «Техноторг-Дон»), звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.05.2004р. №№ 00013452301/0, 00013462301/0.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду від 05.12.2005р. (суддя Середа О.Ф.), яке залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя – Величко Т.А., судді: Бойко Л.І., Жукова А.М.) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 14.05.04р. №00013452301/0, прийняте ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 165 885,33 грн. та штрафних санкцій в сумі 273 804 грн; визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 14.05.04р. №00013462301/0, прийняте ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва в частині визначення завищення суми бюджетного відшкодування в у розмірі 135 182,59 грн. та штрафних санкцій в розмірі 137 069,5 грн. В решті позову відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва мала, при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, керуватись нормативними актами, що були чиними на момент перевірки, таким чином неправильне застосування положень законодавства України потягло за собою безпідставне збільшення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Та, крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено відсутність порушення ТОВ «Техноторг-Дон» вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції, прийняті у справі № 6/240-04-нр та постановити нове рішення, яким у позові ТОВ «Техноторг-Дон» відмовити.

Позивач відзиву на вказану касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва здійснено документальнуперевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ«Техноторг-Дон» за період з 28.11.2001р. по 31.12.2003р. та за її результатамискладено акт № 110/23-150/31764816.

Перевіркою виявлено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, п. 4.2, п. 4.5, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.3.1, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Фактичною підставою для встановлення вказаних вище порушень норм податкового законодавства стали наступні обставини:

- донарахування податку на додану вартість в сумі 166097,00 грн. здійснено ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в зв'язку тим, що позивачем не віднесенно до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по події, що відбулася першою, а також продажем товарів за цінами нижче за звичайні.

- також ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановлено,що в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по передплаті, а не по документам, які підтверджують поставку товару, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 139085,00 грн.

За наслідками перевірки, ДПІ у Центральному районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2004р.:

-№ 00013452301/0 про визначення ТОВ «Техноторг-Дон» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 166097,00 грн. та штрафним санкціям з вказаного податку у розмірі 273 974грн.;

- № 00013462301/0 про завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 139085,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у розмірі 139085,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає, огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, відповідач донарахував позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3174,4 грн., посилаючись на порушення останнім п.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач здійснював продаж товарів ТОВ «Техноторг» відповідно до письмових договорів за цінами зазначеними в них. Договори, укладені між позивачем та ТОВ «Техноторг» на момент перевірки визнані недійсними не були. 

Таким чином, судами, при з’ясуванні фактичних обставин справи, було встановлено відсутність у відповідача підстав, відповідно до вимог чинного податкового законодавства, для висновку щодо порушення позивачем при укладенні договорів купівлі-продажу з ТОВ «Техноторг» вимог п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблене належним чином покладається на податковий орган, як це передбачено п.п. 1.20.8 п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.19.3.6 п.19.3 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами га державними цільовими фондами»

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій в частині висновку щодо недоведеності ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва обгрунтованості власних висновків щодо порушення позивачем умов формування «звичайних цін», а наведенні відповідачем доводи є спростованими.

По епізоду, щодо обгрунтованості висновків ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного вище закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем здійснено перерахування грошових коштів із свого рахунку на рахунки продавця сільгосптехніки, з метою виконання зобов’язань по укладеним угодам, постачальник, в свою чергу, на підставі та відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», при виникненні у нього податкових зобов'язань, видав ТОВ «Техноторг-Дон» податкові накладні, який згідно вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, до податкового кредиту включив суму податку на додану вартість, яка перерахована продавцю по першій з подій, а саме отримання податкових накладних.

Крім того, судами обгрунтовано зазначено, що неотримання позивачем товару, на момент проведення перевірки, не може вплинути на суму податкових зобов’язань та податкового кредиту, оскільки позивачем обсяг податкового зобов’язання сформовано правильно по першій події.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обгрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «СУРВП «Дон-лан».

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 6/240/04-НР господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 6/240-04-нр - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 6/240-04-нр залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 6/240-04-нр залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                            Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                                      Конюшко К.В.

                                                                                                                                Ланченко Л.В.

                                                                                                                                Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                                Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                                  Ликова В.Б.