Ухвала суду № 3147483, 15.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2008 р. Справа № 25/21-А

к/с № К-602/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Пилипчук Н.Г.Рибченко А.О.Степашко О.І.при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.за участю представників сторін:позивача:ОСОБА_1, дов. від 15.05.2008р. відповідачаОСОБА_2., дов. від 21.12.2007р. №16996/9/10-209

ОСОБА_3, дов. від 16.01.2008р. №526/9/10-209

ОСОБА_4 дов. від 15.04.2008р. №5610/9/10-209розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 рокуу справі№ 25/21-Аза позовом«Науково - виробничої фірми «Геліофарм»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Геліофарм» (надалі - ТОВ НВФ «Геліофарм», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000522308/0 від 25.06.2004р., №522308/1 від 10.08.2004р.

Постановою Господарського суду м. Києва (суддя Морозов С.М.) від 11.10.2006р. у справі № 25/21-А у задоволенні позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки, в частині встановлення порушення ТОВ НВФ «Геліофарм» пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є обгрунтованими, з огляду на що, відповідачем було правомірно зменьшено позивачу розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29890000,00грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий: Зеленін В.О., судді: Репіна Л.О., Барицька Т.Л.) від 06.12.2006р. у справі №25/21-А апеляційну скаргу ТОВ НВП «Геліофарм» задоволено:

- постанову Господарського суду м. Києва від 11.10.2006р. у справі № 25/21-А скасовано;

- позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлень - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000522308/0 від 25.06.2004р., №522308/1 від 10.08.2004р.

Вказана постанова мотивована тим, що позивачем дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», при здійснені господарських операцій з придбання та подальшого експорту продукції, для віднесення сум податку на додану вартість, за результатами таких операцій, до складу податкового кредиту.

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції визнано безпідставними доводи відповідача щодо недоведеності факту сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету та підтверджено факт вивезення за межі митної території України попередньо прибаних позивачем товарів, згідно належними чином оформленої вантажної митної декларації.

ДПІ у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, з підстав порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі № 25/21-А та залишити в силі судове рішення господарського суду першої інстанції у вказаній справі.

Заперечень на зазначену касаційну скаргу від позивача не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 08.06.2004р. по 25.06.2004р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ НВФ «Геліофарм» з питання достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість із бюджету за квітень 2004 року.

За результатами перевірки складено акт №60/23-8/7-31243247 від 25.06.2004р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Так, зокрема у вказаному акті зазначено про порушення позивачем пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ НВФ «Геліофарм» неправомірно заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість за квітень 2004р. у розмірі 29 890 000, 00 грн..

На підставі акту №60/23-8/7-31243247 від 25.06.2004р., відповідач повідомленням-рішенням №0000522308/0 від 25.06.2004р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) зменьшив позивачу розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 890 000, 00 грн..

За наслідками процедури адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення №522308/1 від 10.08.2004р., що за змістом аналогічне первинному податковому повідомленню рішенню.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується встановленими у ході розгляду справи обставинами, фактичною підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки останнього про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з придбанням товару, згідно договору від 31.03.2004р. № 11/01, укладеного з ДНВП «Електронмаш» та подальшого його продажу на експорт, оскільки фактично товар не придбавався.

Правова позиція господарського суду апеляційної інстанції обгрунтована наступним.

Позивачем було придбано товар на підставі договору поставки № 11/01 від 31.03.2004 року, що укладений між ТОВ НВФ «Геліофарм» та ДНВП «Електронмаш». Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 11/01 від 31.03.2004 р., предметом договору є поставка позивачу комплексу обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074 у кількості 183 шт. загальною вартістю 179 340 000,00 грн. (у т.ч. 29 890 000,00 грн. ПДВ).

Факт поставки підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладною 01 АЗ №561972 від 20.04.2004 р. на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податковою накладною № 5840 від 20.04.2004 р.

Позивачем було повністю оплачено поставлений товар в сумі 179 340 000, 00 грн. (у т.ч. на суму 29 890 000, 00 грн. ПДВ), що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції постановлено висновок, що позивачем було належним чином виконано вимоги чинного законодавства України щодо сплати податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, та, відповідно, отримано податкову накладну № 5840 від 20.04.2004 року, на підставі чого, останнім правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 29 890 000,00 грн.

Також, господарським судом апеляційної інстанції встановлено дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при експортуванні придбаного по договору № 11/01 від 31.03.2004 р. товару, а саме наявність відповідної вимогам законодавства України вантажної митної декларації 30.04.2004р. № 10200/4/011816, яка не визнана недійсною

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України такі висновки вважає помилковими, з огляду на слідуюче.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не спростовано у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції, придбаний у ДНВП «Електронмаш» товар позивачем було експортовано через комісіонера ТОВ «Ювенал» на адресу фірми NORKAGmbh(Німеччина). На підтвердження здійсненого експорту, та відповідно правомірності заявлення експортного відшкодування позивачем до справи надані відповідну вантажно митну декларацію (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 року, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України (п. 3).

У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку вантажно митних декларацій (п. 6).

Вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару (п. 8).

Відповідно до Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 року (зареєстрована в Мінюсті України 24.09.1997р. за №443/2247):

графа 1 містить відомості про тип вантажно митної декларації, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;

графа 8 містить інформацію про одержувача товару (імпортера);

графа 17 містить відомості про країну призначення;

графа 20 містить відомості про умови поставки;

графа 29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Однак, як вбачається з вантажної митної декларації

Крім того, за змістом судового рішення господарського суду апеляційної інстанції, міститься посилання на лист Чернігівської митниці Північної регіональної митниці ДМС України від 08.12.2004р. № 13/8577, як доказ, що обгрунтовує правомірність вимог ТОВ «НВФ»Геліофарм» та посвідчує факт дійсного експорту товару останнім.

Однак, в матеріалах справи, даний лист відсутній.

З огляду на що, висновки господарського суду апеляційної в частині, що мотивовані вказаними доказамим Вищим адміністративним судом України до уваги не беруться, оскільки останні не підтвердженні належними матеріальними носіями, а отже є необгрунтованими.

Натомість, в матеріалах справи міститься Лист Слідчого управління Служби безпеки України №6/615 від 31.01.2005р. Вказаним листом повідомлено, що Слідчим управлінням СБ України розслідується кримінальна справа №221, порушена за фактом контрабанди комплексів обробки та накопичення на магнітному диску ЕС 5074 (комплекс ОНМД ЕС 5074). В результаті вчинення зазначеного злочину підприємства - експортери відповідних комплексів незаконно отримали право на відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. Безпідставне завищення їх вартості досягалось шляхом документального відображення робіт по їх удосконаленню, з залученням до цього фіктивних фірм ТОВ «Лідер», ПП «Серьогін», НВП «Метал Холдінг». Комісіонером в даних експортних операціях виступало ТОВ «Ювенал», а комітентами, зокрема, ТОВ НВФ «Геліофарм».

Викладене підтверджується наступними доказами, копії, яких містяться в матеріалах справи:

- постанова від 16.08.2004р. про порушення кримінальної справи №221 за фактом вчинення контрабанди комплексів РНМД ЕС 5074 за участю ТОВ «Ювенал» та ТОВ НВФ «Геліофарм»;

- рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005р. про визнання недійсними установчих документів ПП «Серьогін»;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними установчих документів НВП «Метал Холдінг».

За таких обставин, судом першої інстанції постановлено висновок, що враховуючи факт порушення кримінальної справи №221 за фактом вчинення контрабанди комплексів РНМД ЕС 5074 за участю ТОВ «Ювенал» та ТОВ НВФ «Геліофарм»вантажна митна декларація, надана позивачем, не може бути прийнята в якості належного підтвердження правомірності заявленої до відшкодування суми податку.

Крім того, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України Господарським судом м. Києва, було обгрунтовано взято до уваги наступне:

Постановою Слідчого управління Служби безпеки України від 14.01.2005р. у кримінальній справі №221 призначено судово - почеркознавчу експертизу, на вирішення якої, зокрема, поставлено питання: чи однією особою виконані підписи від імені ОСОБА_5 на Договорі комісії №01/04/04 від 01.04.2004р. та акті №1 прийому - передачі майна на комісію від 26.04.2004р. до договору комісії №01/04/04 від 01.04.2004р..

Висновком експерта №10 від 03.02.2005р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) встановлено, що виявлені ознаки достатні для висновку про те, що підписи від імені ОСОБА_5 у документах групи №1-№10 (в тому числі на Договорі комісії №01/04/04 від 01.04.2004р. та акті №1 прийому - передачі майна на комісію від 26.04.2004р. до договору комісії №01/04/04 від 01.04.2004р.) після напису Директор/ ОСОБА_5/ виконані не ОСОБА_5, а іншими особами.

На підставі викладеної мотивації, господарським судом першої інстанції не прийнято у якості належних доказів на підтвердження позовних вимог ТОВ НВФ «Геліофарм» копії Договору комісії №01/04-04 від 01.04.2004р., Специфікації №1 від 01.04.2004р., Додаткової угоди №1 до Договору комісії №01/04-04 від 01.04.2004р., Акт №1 прийому передачі майна на комісію до Договору комісії №01/04-04 від 01.04.2004р., підписаних від імені ТОВ «Ювенал» начебто громадянином ОСОБА_5

Судова колегія Вищого адміністрати виного суду України вважає такі висновки господарського суду обгрунтованими та такими, що відповідають нормама процесуального закону в частині кваліфікації належності доказів.

Відповідно до п. 8.1.ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін та доповнень) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України, грунтуючись на встановленні фактів невідповідності наданих позивачем документів на підтвердження дійсності факту експорту та обгрунтованості висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва, отриманих у результаті перевірки, як власне позивача так і його контрагентів, щодо намагання останніх здійснити господарські операції з метою незаконного отримання відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України, приходить до висновку про відсутність у ТОВ НВФ «Геліофарм права на віднесення сум податку на додану вартість за результатами такої господарської діяльності до розміру бюджетного відшкодування з вказаного податку.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарський суд м. Києва дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р. у справі № 25/21-А задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р. у справі №25/21-А скасувати, а постанову Господарського суду м. Києва від 11.10.2006р. у справі №25/21-А залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Н.Г. Пилипчук

А.О. Рибченко

О.І. Степашко