Ухвала суду № 3147478, 14.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

14 «серпня » 2008 р. Справа № 15/464/06

к/с № К-8376/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Костенко М.І.Маринчак Н.Є.Рибченко А.О.Степашко О.І.розглянувшиу попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєвана постановуГосподарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від20.03.2007 р.у справі№ 15/464/06за позовомВідкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман» доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєвапроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ

Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Лиман» (надалі позивач, ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман») звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Державної податкової інспекції у районі Заводському районі м. Миколаєва (надалі відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2006р. № 0004452300/0.

Постановою Господарського суду Микалївської області (суддя О.Ф. Середа) 26.10.2006р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.В. Поліщук судді: Л.І. Бандура, В.Б. Туренко) у справі №15/464/06 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2005р. № 0004452300/0, стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» 85 грн. судового збору.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що відповідач не зміг обгрунтувати в чому полягало порушення позивачем п.п. 6.2.9 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та які саме суми податку на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту із порушенням вказаних вище норм.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судовими інстанціями норм матеріального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р., ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 15/464/06 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечень на вказану касаційну скаргу від позивача до адміністративного суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Центральна МДПІ у м. Миколаєві здійснила планову виїзну перевірку ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт № 22/23-150/01373890 від 13.02.2006р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення п.п. 6.2.9 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями в редакції, що діяла з січня 2005р. по березень 2005р.), яке полягало в тому, що підприємством у лютому 2005р. до податкового кредиту включено податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 37 908,00 грн. по придбаних товарах, вказаних у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів.

На підставі вказаного акту перевірки, Центральна МДПІ у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006р. № 0004452300/0 про визначення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 908,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18 954,00грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з :продажу товарів (робіт, послуг), зазначених у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів.

Позиція відповідача, відповідно до вказаної норми, обгрунтована тим, що позивач мав нараховувати податок на додану вартість по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), вказаних у специфікаціях суден та призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів за нульовою ставкою.

Таким чином, неправомірним на думку податкового органу вбачається, що ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман», згідно отриманих від підприємств-постачальників податкових накладних з визначеною ставкою 20% оподаткування податком на додану вартість, включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбаних товарів (робіт, послуг), які призначені для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів на загальну суму 37 908,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень,останніми встановлено, що у спірному акті перевірки не відображено, яким чином відповідач встановив, що товари (роботи, послуги) придбані позивачем за податковими накладними, переліченими у додатку № 2 до акту (а.с.37), призначались саме для будівництва та ремонту морських, річкових та інших плавучих засобів і саме ці товари (роботи, послуги) були зазначені у специфікаціях, тим більш, як з'ясовано під час розгляду апеляційної скарги, спеціальні специфікації по кожному із суден податковою інспекцією не перевірялись.

Частиною другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарського суду першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 15/464/06 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у Заводському районі м. Миколаїва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 15/464/06 - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 15/464/06 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 15/464/06 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченко А.О.

Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар