Ухвала суду № 3147479, 15.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

15 «травня» 2008 р. Справа № 37/217

к/с № К-12117/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Пилипчук Н.Г.Рибченко А.О.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:не зявилисьвідповідача:Шишлаков Б.П. дов. від 12.03.2008р. №4238/10/10розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВерхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р.та постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід24.01.2005р.у справі№ 32/217за позовомДочірнього підприємства «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат (правонаступник Закрите акціонерне товариство «Кримський Титан»доВерхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської областіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» (правонаступник Закрите акціонерне товариство «Кримський Титан» (надалі позивач, ДП «Вільногірський ДГМК») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі - відповідач, Верхньодніпровська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 29.06.2004 р. №0000161500/2-58-150-00194694/915.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) від 28.10.2004 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Джихур О.В., Голяшкін О.В.) у справі №37/217 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 09.09.2004 р., №0000161500/3-61-150-001194694/1203, стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що позивач не відноситься до субєктів, які відповідно до ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», зобов'язані сплачувати в доход бюджету частину свого прибутку, з огляду на що, нормативні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у відповідача були відсутні, а тому останнє підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Верхньодніпровська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005р. у справі № 37/217 та прийняти нове рішення, яким у позові ДП «Вільногірський ДГМК» відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2005р. у справі № 37217, у звязку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Позивач відзиву на вказану касаційну скаргу не надав.

Від позивача до суду касаційної інстанції надійшло клопотання за змістом якого, останній просив здійснити розгляд касаційної скарги Верхньодніпровської ОДПІ за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Верхньодніпровською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 р. №0000161500/2-58-150-00194694/915, яким визначено суму податкового зобов'язання : частину прибутку (доходу), що вилучається до бюджету на суму 2 371 900 грн. та штрафні санкції на суму 1 304 550,0 грн.

За наслідками апеляційного узгодження, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення рішення №000161500/3-61150-001194694/1203 від 09.09.2004 р., яким було частково змінено суму штрафних санцій та нараховано у наступному розмірі: частину прибутку (доходу), що вилучається до бюджету на суму 2 371 900 грн. та штрафні санкції на суму 118 600,00 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 31.03.2004р. «Про результати камеральної перевірки податкової звітності -декларації з податку на прибуток за І квартал 2003 року, І півріччя 2003 року, 3 квартал 2003 року та за 2003 рік ДП «Вільногірський ДГМК» з питань нарахування і сплати частини прибутку та авансового внеску з податку на прибуток на суму дивідендів державними підприємствами».

Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення п.п.7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.52 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів», п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахувань до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями» підприємством не відображено в рядку 21 декларації «Про прибуток підприємства» за І квартал 2003 р., І півріччя 2003 р., 3 квартал 2003 р. та 2003 рік та не сплачено до бюджету частину прибутку із суми одержаного чистого доходу, що складає 2 371,9 тис. грн., в звязку з чим, відповідно до п.п.17.1.4 п.17.4 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до підприємства застосовуються штрафні санкції в розмірі 5% донарахованого податкового зобов'язання, що складає 118,6 тис. грн.

Фактичною підставою для наведених вище висновків було те, що реорганізація «Вільногірського ДГМК», підпорядкованого Мінпромполітики, у дочірнє підприємство ДАК «Українські поліметали» була здійснена шляхом корпоратизації, у відповідності до норм законодавства про господарчі товариства, підприємства, з придбанням державою відповідних корпоративних прав щодо ДАК «Українські поліметали», а тому, в силу ст.52 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів», позивач належить до субєктів, що повинні сплачувати до бюджету частину свого прибутку (дивіденди).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Верхньодніпровської ОДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», у редакції Закону України від 22.05.2003р. №849-ІУ встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні» державні некорпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до спеціального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечити надходження до спеціального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень. Ці надходження спрямовуються на державні капітальні вкладення у сумі 175.000 тис. гривень та субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів у сумі 225.000 тис. гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року №557 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями», яка прийнята відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено, що чинність Закону та постанови поширюється на державні не корпоратизовані підприємства, державні корпоратизовані підприємства, казенні підприємства, їх об'єднання, які здійснюють відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку у розмірі 15% обсягу чистого прибутку(доходу) у строки, визначені для сплати податку на прибуток підприємств.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, ДП «Вільногірський ДГМК» засновано Державною акціонерною компанією «Українські поліметали» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1998 р. №373 «Про створення Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» шляхом перетворення із державного підприємства «Вільногірський державний гірничо-металіргійний комбінат» у дочірнє підприємство «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державної акціонерної компанії «Українські поліметали».

Відповідно до ч.3 та ч. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1998 р. №373 майно державних підприємств передається до статутного фонду компанії, з перетворенням їх у дочірні підприємства; майно державних підприємств, яке передається до статутного фонду компанії, перебуває у державній власності до прийняття згідно із законодавством спеціального рішення про приватизацію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.1999 р. №20, Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат виключено із переліку підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено статут ДП «Вільногірський ДГМК», який затверджено загальними зборами акціонерів ДАК «Українські поліметали» 08.12.2998 року(протокол №6) (з наступними змінами до нього, які затверджені загальними зборами акціонерів і які були належним чином зареєстровані), та встановлено, що підприємство є дочірним підприємством, яке засноване ДАК «Українські поліметали» (преамбула статуту), статутний фонд підприємства створюється засновником шляхом передачі підприємству на праві повного господарчого відання майна, майнових прав, цінних паперів, нематеріальних активів, грошових коштів, інших цінностей для формування його ці л ос ного майнового комплексу в обмін на корпоративні права (п.4.4), відчудження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з засновником (п.4.5), управління здійснюється директором, якого призначає засновник (п.6.2.2), порядок використання чистого прибутку погоджується із засновником (п.7.3).

Згідно ст. 18 Закону України «Про підприємства в Україні» передбачено, що порядок використання прибутку визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно зі статутом підприємства та з чинним законодавством.

Таким чином, як правильно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, організаційна-правова форма позивача, відповідно до його Статуту та постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1998 р. №373, визначена як дочірне підприємство ДАК «Українські поліметали» і ця компанія є засновником та власником позивача, що повністю відповідає визначенню «дочірнє підприємство», яке надається у «Класифікації організаційно-правових форм господарювання», затвердженому наказом Держкомстандарту України від 28.11.1994 р. №288.

Частиною 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. №210/93 передбачено, що корпоратизація підприємств - це перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Відповідно до ст.ст.24 та 25 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, відкритим визнається акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Таким чином, за змістом викладеного вбачається, що державним корпоратизованим підприємством може вважатися тільки таке державне підприємство, реорганізація якого була здіснена шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, організаційна-правова форма позивача, відповідно до його Статуту та постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1998 р. №373, визначена як дочірнє підприємство ДАК «Українські поліметали», тобто ДАК «Українські поліметали» є засновником та власником підприємства позивача, а реогранізація державного підприємства позивача була здійснена шляхом перетворення у дочірнє підприємство, а не шляхом реорганізації підприємства позивача у відкрите акціонерне товариство.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач за своєю організаційно-правовою формою не підпадає під суб'єктний склад платників частини прибутку (доходу) до загального фонду держбюджету відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.».

Встановлення даного факту є підставою для висновку про необгрунтованість донарахування позивачу податкового зобовязання за платежем «частина прибутку/доходу господарських організацій державних (казених) підприємств, що вилучається до бюджету» та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 37/217, Господарський суд Дніпропетровської області та Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Верхньодніпровської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р. у справі №37/217 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р. у справі № 37/217 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р. у справі №37/217 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Н.Г. Пилипчук

А.О. Рибченко

О.І. Степашко