Ухвала суду № 3147409, 10.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

10 «липня» 2008 р.                                                                                   Справа № 23/59/06-АП

                                                                                                                               к/с № К-28215/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Пилипчук Н.ГСергейчук О.А.Степашко О.І.розглянувшиу попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжяна постановуГосподарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від19.07.2006 р.у справі№ 23/59/06-АПза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алмаз Ойл»доДержавної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжяпроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алмаз Ойл» (надалі – позивач, ТОВ ТД «Алмаз Ойл») звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (надалі – відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Запоріжжі № 0000092307/0/38902 та № 0000102307/0/38903 від 16.11.2005р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р., із врахуванням уточнення позовних вимог, (суддя – Садовий І.В.), яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий Кагітіна Л.П., судді: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.) від 19.07.2006р. у справі № 23/59/06-АП, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000092307/0/38902 від 16.11.2005р. з податку на прибуток в сумі 132 168,0 грн., в т.ч. 88 112,0 грн. - основний платіж та 44 056,0 грн. штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000102307/0/38903 від 16.11.2005р. з податку на додану вартість частково в сумі 92 100,0 грн., в т.ч. 61 400,00 грн. - основний платіж та 30 700,0 грн. штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Вказані судові рішення, в частині задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що підприємство правомірно з дотриманням вимог абз.1 п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валових витрат витрати на розміщення реклами в радіоефірі в розмірі 186 666,67 грн. та витрати в сумі 107 238грн., та правомірно з дотриманням вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 37 333,33 грн. та в сумі 31 868грн.00коп.

Місцевий та апеляційний господарський суди також дійшли висновку, що з урахуванням уточнених позовних вимог, в частині порушень, що не оскаржуються позивачем, заявлена вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102307/0/38903 від 16.11.2005р., в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61 400,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 30 870,00 грн. Проте, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки за завищення податкового кредиту за липень 2004р. в сумі 289,00грн. (що не оскаржується позивачем) нарахована штрафна санкція у розмірі 170 грн. Таким чином, суди визнали обгрунтованими вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000102307/0/38903 від 16.11.2005р. в сумі 61400,00 грн. основного платежу та 30700,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судовими інстанціями норм матеріального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 23/59/06-АП та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечень на касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від позивача до адміністративного суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алмаз Ойл» за період з 01.10.2003 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт перевірки № 6/35-1 /31806269 від 02.11.2005 року.

За змістом висновків вказаного акту превірки встановлено порушення ТОВ ТД «Алмаз ойл», пп. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків про порушення позивачем названих законів України, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнятно наступні податкові повідомлення-рішення від 16.11.2005р.:

- № 0000092307/0/38902, яким, згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 132 168грн.00коп., з яких: 88 112грн.00коп. - основний платіж, 44 056грн.00коп. -штрафні (фінансові) санкції

- та № 0000102307/0/38903, яким згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92 559грн.00коп., з яких: 61 689грн.00коп. - основний платіж, 30 870грн.00коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла наступних висновків.

В частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток стали висновки податкового органу, що позивачем в порушення вимог п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено витрати щодо розміщення рекламних оголошень у радіоефірі, згідно договору від 29.09.2003р. № 68, укладеним ТОВ ТД «Алмаз Ойл» та ТОВ «Прогрес ЛТД» та витрати на прибання канцелярських товарів з логотипом «ТОВ «Торговий Дім «Алмаз Ойл».

Згідно з ст.1 р.І Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 р., реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Згідно абз.1 п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами встановлена наявність всіх необхідних первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують здійснення вказаних вище послуг та використання їх для власної господарської діяльності, що досліджено належним чином у судових рішеннях у справі № 23/59/06-АП.

Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем правомірно з дотриманням вимог абз.1 п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат витрати на розміщення реклами в радіоефірі та витрати на придбання канцелярських товарів з логотипом підприємства.

В частині правомірності донарахування ТОВ «ТД Алмаз Ойл», податкового зобов’язання з податку на додану вартість, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла таких висновків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, порушення вимог названого закону ТОВ ТД «Алмаз Ойл», пов’язано із висновком відповідача щодо неправомірного формування товариством валових витрат за результатами господарських операцій щодо розміщення реклами в радіоефірі та придбання канцелярських товарів з логотипом підприємства.

Також, господарськими судами встановлено наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, що підтверджують валові витрати підприємства та податкових накладних, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обгрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій, в частині наявності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами таких операцій.

Частиною першої ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Мотивація та докази, надані у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарського суду апеляційної інстанцій.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 23/59/06-АП господарський суд апеляційної інстанцій дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 23/59/06-АП - без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 23/59/06-АП залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 23/59/06-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                            Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                                     Конюшко К.В.

                                                                                                                               Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                               Сергейчук О.А.

                                                                                                                               Степашко О.І.