Ухвала суду № 3147363, 10.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

10 квітня 2008 р. Справа № 3/268

к/с № К-13029/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.за участю представників сторін:позивача:Подгорний В.І. директор.відповідача:Семенко Б.М., дов.в ід 08.01.2008р. №251/9/10-124

Чала О.Д., дов.від 17.03.2008р. №3036/9/10-124розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтавана постановуГосподарського суду м. Полтавської області від22.01.2007 рокута ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007 рокуу справі№ 3/268 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транссинтез»доДержавної податкової інспекції у м. Полтавапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссинтез» (надалі позивач, ТОВ «Транссинтез») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (надалі відповідач, ДПІ у м. Полтава) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Полтаві від 03.10.2006 року за № № 0000952310/0, 0000962310/0 та 0000972310/0.

Постановою Господарського суду Полтавської області (суддя Бунякіна Г.І.) від 22.01.2007 р., яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий - Мельник С.М., судді: Шевченко В.Ю., Ткаченко Б.О.) у справі № 3/268 позов ТОВ «Транссинтез» до ДПІ у м. Полтава, про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 03.10.2006 року за №№ 0000952310/0, 0000962310/0 та 0000972310/0 задоволений, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 03.10.2006р. №№ 0000952310/0, 0000962310/0 та 0000972310/0, стягнуто на користь позивача судові витрати.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що ТОВ «Транссинтез» для перевірки ДПІ у м. Полтава були надані первинні документи, що підтверджують господарські операції з ПП «Яшма» та ТОВ «Яшма-21», в т.ч. акти в підтвердження обсягів понесених позивачем витрат на оплату останнім послуг по супроводженню вантажів та податкові накладні, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому у ДПІ у м. Полтава не було підстав для виключення з сум валових витрат сум, сплачених позивачем за цими угодами, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг з податкового кредиту вище зазначених звітних періодів, та відповідно, й приймати спірні податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до цих податків, як і щодо зменшення відємного значення з податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтава, не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями з підстав неправильного застосування норм матеріального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 22.01.2007р. року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007 р. у справі №3/268 та прийняти нове судове рішення.

Заперечень на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтава від ТОВ «Транссинтез» не надійшло.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у м. Полтава проведено виїзну позапланову перевірки ТОВ «Транссинтез» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 01.04.2005 року за наслідками якої складено акт від 20.09.2006 року №520/23-8/31801 344.

На підставі висновків даного акту перевірки, відповідачем констатовано про порушення з боку ТОВ «Транссинтез» пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1,7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Фактичною складовою, що стала підставою для вказаних вище висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства було безпідставне, на думку відповідача, включення ТОВ «Транссинтез» до складу валових витрат витрати на охорону та супроводження вантажу, що здійснювали його контрагенти - ПП «Яшма» та ТОВ «Яшма-21» на суму 2084688,00 грн., оскільки такі послуги фактично не надавались, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 535903,00 грн., та відповідно до податкового кредиту віднесений податок на додану вартість у сумі 416937,00 грн. за податковими накладними з цих послуг, що привело до заниження податку на додану вартість у розмірі 385628,00 грн.,

- завищення суми ПДВ, заявленого до відшкодування у розмірі 31309,00 грн.,

На підставі даних висновків, ДПІ у м. Полтава прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2006 року № 0000952310/0, яким ТОВ «Транссинтез» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 803 854,50 грн., в т.ч. основний платіж 535 903 грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 267 951, 50 грн. та податкове повідомленням-рішенням № 0000962310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязанн з податку на додану вартість в сумі 561942,00 грн., в. т.ч. основний платіж 374628,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -187314,00 грн.

Також, на підставі податкового повідомлення рішення від 03.10.2006 року №0000972310/0, позивачу визначено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 31309,00 грн., з огляду на фактичне відшкодування цих сум визначено до сплати податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 31 309 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 654, 50 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5. вказаного Закону України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат понесених платником податку за наслідками здійснення господарьких угод є повна відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Інших підстав для невключення до складу валових витрат Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не названо.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства, за результатами виконання укладених договорів, для перевірки відповідачу були надані первинні документи, що свідчать про фактичність здійнених позивачем операцій та підтверджують обсяг понесених витрат.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В свою чергу відповідач, як було зясовано у ходів розгляду справи, у судах попередніх інстанцій, при перевірці позивача фактичну наявність укладених позивачем угод та їх зміст не досліджував про що свідчать матеріали перевірки та, відповідно, висновки акту від 20.09.2006р. № 520/23-8/31801344.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що надання позивачу послуг інформаційно-пошукового характеру не є суперечливим чинному законодавству України та не підпадає під сферу регулювання Порядку проведення розрахунків за супроводження та охорону вантажів особовим складом і засобами воєнізованої охорони на залізничному транспорті України, що затверджене наказом Міністерства Транспорту України від 20.01.1997р. № 18 та, на який посилається ДПІ у м. Полтава, в обгрунтування власних вимог.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обгрунтованою правову позицію місцевого та апеляційного господарських судів щодо дотримання ТОВ «Транссинтез» необхідних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині формування валових витрат за наслідками проведжених господарських операцій, з огляду на що донарахування позивачу ДПІ у м. Полтава податкового зобовязання з податку на прибуток є необгрунтованим.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, оскільки єдиною підставою, що унеможливлювала, в силу вимог закону, правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку, сплачених за наслідками проведених операцій було неналежність останніх до складу валових витрат, то оскільки дані підстави у ході судового розгляду справи є спростованими, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій про необгрунтованість донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та відповідно зменшення позивачу бюджетного відшкодування і нарахування штрафних (фінасових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті спірних судових рішень у справі № 3/268 господарський суд Потавської області та Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтава підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 22.01.2007р. та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року у справі № 3/268 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава на постанову господарського суду Полтавської області від 22.01.2007р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року у справі № 3/268 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 22.01.2007р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року у справі № 3/268 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук

О.І. Степашко