Ухвала суду № 3146995, 17.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-13311/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“17”липня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

Суддів                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Степашка О.І.

секретар судового засідання                Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 17.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005

у справі №17/166

за позовом   ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського»

до                   СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську

про                 визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського»до господарського суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення.

Рішеннямгосподарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2004 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 скасовано постанову місцевого господарського суду від 13.10.2005 та прийнято нову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000870814/0/20129 від 15.07.2004р., яким визначено податкове зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 27810,78 грн. та штрафних санкцій в сумі 13905,39 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту документальної перевірки №  191-02/3-39-05393056 від  14.07.2004р. "Про результати документальної перевірки ВАТ "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р."

Під час перевірки позивачу був донарахований податок на додану вартість в сумі 27810.78 грн. та штрафні санкції в сумі 13905,39 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо-сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на Законі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2001р. по справі № Б/15/118/01 відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В той же час, нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням були здійснені вже після введення мораторію.

Відповідно до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" саме з дати прийняття спірного рішення у позивача виникають податкові зобов'язання.

Враховуюче викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що податковий орган вірно у відповідності до норм чинного законодавства, визначив податкове зобов’язання, у зв’язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 у справі №17/166 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2004 залишається в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 у справі №17/166 скасувати.

Залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Степашко О.І.