Ухвала суду № 3146993, 16.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-23077/07 та К-23386/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

16 вересня 2008 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченко А.О.

                                                                       Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання                Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скаргиДПІ у м. Полтаві та ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 12.03.2007

у справі                    № 22-а-857/07

за позовом               ВАТ «Полтавський хлібозавод №2»

до                               ДПІ у м. Полтаві

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002612301/0 від 27.09.2006 року, за яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів в загальній сумі 188340 грн., в т.ч. основний платіж – 125560 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 62780 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 12 березня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 у справі № 22-а-857/07, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в податку на додану вартість в загальній сумі 60574,50 грн.. в т.ч. основний платіж - 40 383,0 грн. та штрафна ( фінансова ) санкція - 20191,50 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ДПІ у м. Полтаві та ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» оскаржили їх в касаційному порядку.

ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» в своїй скарзі просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 12.03.2007 в частині відмови в задоволені позовних вимог та направити справу на новий розгляд.

ДПІ у м. Полтаві – просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 12.03.2007 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за висновками виїзної планової документальної перевірки ВАТ „Полтавський хлібозавод №2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04 по 31.03.06, про що складено акт № 502/23-1/05518718 від 14.09.06, податкова-відповідач констатувала заниження з боку останнього податку на додану вартість на загальну суму 125 560 грн. внаслідок :

1. не проведення перерахування сум ПДВ на суму 23 483 грн. при врегульовані безнадійної або сумнівної заборгованості перед ПП "Украгросервіс", м.Кіровоград, чим порушено п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість";

2. включення до складу податкового кредиту листопада 2004 року 16 900грн., нарахованого в ціні придбання послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), чим порушено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

3. включення до складу податкового кредиту ПДВ по періодах : лютий 2005 року в сумі 8 820 грн., березень 2005 року в сумі 19 989 грн., травень 2005 року в сумі 22369грн., серпень 2005 року в сумі 19 602 грн., грудень 2005 року в сумі 14397грн., які не підтверджені податковими накладними, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Результатом даних висновків стало визначення відповідачем позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 188340 грн., в т.ч. основний платіж -125 560 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 62 780 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що відповідач в порушення положень п. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на твердження щодо не пов’язаності даних послуг із господарською діяльністю, а тому задовольнив вимоги в цій частині як обґрунтовані нормами права та поданими доказами.

Крім того, суди посилаються на те, що залученими до матеріалів справи реєстрами отриманих податкових накладних, обов'язок ведення яких встановлено пп.7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підтверджується включення до складу податкового кредиту ПДВ по періодах : лютий 2005 року в сумі 8820,00 грн., березень 2005 року в сумі 19 989,00 грн., травень 2005 року в сумі 22369,00 грн., серпень 2005 року в сумі 19 602,00 грн., грудень 2005 року в сумі 14397,00 грн., які не підтверджені податковими накладними. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і відповідно не підлягають задоволені в цій частині.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Однак, відповідно до абз.3 пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Суди ж врахували лише дані реєстрів отриманих податкових накладних не встановивши при цьому факту наявності або відсутності їх оригіналів, що свідчить про не дослідження всіх доказів у їх сукупності  всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того суди належним чином не перевірили доводи ДПІ про те, що ПП «Агроінвестсервіс», з яким товариство позивача мало взаємовідносини у листопаді 2004року, не надало інформаційних (консультаційних) послуг ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» згідно договору №3 від 02.11.2004, оскільки у створених документах відсутні рекомендації  по покращенню фінансового стану підприємства, а розраховані показники за 2000-2003р. не співпадають з наведеною базою для розрахунків, також не співпадають дати та періоди за які розраховані коефіцієнти фінансового аналізу, а надані послуги не поліпшили фінансову діяльність підприємства.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в зв’язку з чим ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 та постанова господарського суду Полтавської області від 12.03.2007 у справі № 22-а-857/07 підлягають скасуванню, а справа № 22-а-857/07, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві задовольнити частково.

Касаційну скаргу ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» задовольнитичастково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 12.03.2007 у справі № 22-а-857/07 – скасувати.

Справу № 22-а-857/07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І.Брайко О.В.КарасьА.О.РибченкоТ.М.Шипуліна

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                            А.О.Патюк