Ухвала суду № 3146788, 04.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-9595/08                                      Головуючий у І інстанції: Пилипенко О.Є.  

                                                                                                        Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 лютого 2009 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді                                     Усенка В.Г.   

суддів:                                                           Малиніна В.В.

Романчук О.М.                  

при секретарі                                                Літоміній Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом  Відкритого акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві  по роботі з великими платниками податків про визнання частково не чинним податкового повідомлення – рішення № 0000414320/1 від 18.07.2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтеня 2007 року (далі оскаржувана постанова) позов Відкритого акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк» (далі – позивач) задоволено повністю:

- визнано не чинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000414320/1 від 18.07.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання на загальну суму 407243 грн. 56 коп. (чотириста сім тисяч двісті сорок три гривні 56 копійок), з яких сума за основним платежем складає 271 007,00 гривень, а нараховані на цю суму неузгодженого податкового зобов'язання штрафні (фінансові) санкції -136 236,56 гривень;

- судові витрати присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк» за рахунок Державного бюджету України. (а.с. 132-141)

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою Відкритому акціонерному товариству «Перший Інвестиційний Банк» у позові відмовити повністю. (а.с. 147-152)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суду апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) була проведена перевірка дотримання Відкритим акціонерним товариством «Перший інвестиційний банк» вимог валютного та податкового законодавства.

За результатами перевірки відповідачем був складений Акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.09.2006 року» за № 384/43-20/26410155 від 19.04.2007 року, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.05.2007 року за № 0000214320/0, яким встановлено податкове зобов'язання у розмірі 740 535,26 грн., з якого сума донарахованого податку на прибуток банківських організацій складає 493 690,17 грн., а штрафні фінансові санкції - 246845,09 грн.

Позивач в порядку передбаченому п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року в порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання не погоджуючись з рішенням відповідача, ВАТ «Перший інвестиційний банк» оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000214320/0 від 03.05.2007 року в адміністративному порядку, просив скасувати його в частині визначеної суми податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 489 734,48 грн. та нарахованої на цю суму неузгодженого податкового зобов'язання фінансової санкції, а в іншій частині основного платежу 3955,69 грн. та нарахованої фінансової санкції залишити без змін.

За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення від 12.07.2007 року № 8410/1025-019, яким частково задовольнив скаргу позивача та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.05.2007 року № 0000214320/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 208204,11 грн. та відповідно штрафні санкції.

За наслідками розгляду скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2007 року № 0000414320/1, яким загальна сума податкового зобов'язання була визначена у розмірі 428962,17 грн., з яких сума за основним платежем складає 285486,07 грн., а штрафні санкції 143476,10 грн.

Позивач не погоджувався з прийнятим податковим рішенням відповідача в частині встановлення податкового зобов'язання у сумі 407243,56 грн., з яких сума за основним платежем складає 271007,00 грн., а розмір застосованої в зв'язку з цим фінансової санкції - 136236,56 грн., у зв’язку з чим звернувся з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, у визнанні не чинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000414320/1 від 18.07.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання на загальну суму 407 243 грн. 56 коп. ( чотириста сім тисяч двісті сорок три гривні 56 копійок), з яких сума за основним платежем складає 271 007,00 гривень, а нараховані на цю суму неузгодженого податкового зобов'язання штрафні (фінансові) санкції -136 236,56 гривень, виходячи з наступного.

Передані позивачу векселі, отримані ним за договором купівлі-продажу в якості розрахунку за продані позивачем цінні папери, позивач оприбуткував до портфелю боргових цінних паперів на продаж.

Згідно з п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до норми ч. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Згідно ч. 3 п. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»,емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», до емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Як вбачається із вищевказаних норм Закону, векселі до цього переліку не належать, а тому п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» судом не розглядалися, як аргумент порушення позивачем п. п. 7.6.З., п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки при описанні операцій позивача з векселями, відповідачем неодноразово стверджується, що право власності на прості векселі, зазначені у актах приймання - передачі виникає у продавця з моменту підписання цього акту сторонами. Таким чином, факт переходу права власності на векселі відповідачем визнається, а отже згідно із п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є всі правові підстави розглядати цю операцію як продаж товарів.

Відповідач стверджує, що позивач не мав права застосовувати норми п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні обліку операції по прийманню векселів в якості оплати, оскільки дія цього пункту поширюється як на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, так і на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

В даних спірних відносинах мова йде про операцію, а у вищевказаному Законі обмеження встановлено для суб'єкта, а отже жодних обмежень, які стосуються виду операції Законом не встановлено, крім операцій з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного боку або погашення таким чином податку. До позивача дане обмеження застосовувати не можна, оскільки в даних спірних відносинах він виступає як торгівець цінними паперами.

Відповідно до п. 7.6.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що позивач був торгівцем цінними паперами, то на будь-які здійснені ним операції з цінними паперами в тому числі, на операції по прийманню векселів в якості оплати, крім операцій з емісії корпоративних прав або інших паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення, розповсюджується дія норм ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, так як судове рішення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2007 року – залишити без задоволення.

Постанову державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий – суддя:                                                                                              В.Г. Усенко

Судді:                                                                                                                       В.В. Малинін

                                                                                                         О.М.Романчук