Ухвала суду № 3146784, 18.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року                                                                          м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:

Головуючого судді                          Горбань Т.І.

Суддів:                                            Попович О.В.

                                                        Мамчура Я.С.                                               

при секретарі                                   Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Будівельне управління №1»  до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсними податкових  повідомлень – рішень,

     В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство   « Будівельне управління №1» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових  повідомлень – рішень, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

В ході розгляду справи позивачем позовні вимоги уточнені, подана заява про зміну позовних вимог у справі, згідно якої позивач просить скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача № 0013281502/3, № 0013301502/3, № 0013291502/3 від 06.05.2006 року, прийняті відповідачем в результаті адміністративного оскарження.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.2  ст.19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані  діяти  лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що  передбачені  Конституцією  та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.                                                                                                 

Так, судом першої інстанції встановлено,  що  за наслідками проведеної ДПІ у Дніпровському районі міста Києва перевірки своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті ЗАТ «Будівельне управління № 1» податку на додану вартість за 2002-2004р. було складено акт за № 5284-16/00310717 від 07.10.2005р.

На підставі висновків вказаного акту позивачеві згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковими повідомленнями-рішеннями № №0013281502/0, №0013291502/0, №0013301502/0 від 07.10.2005р. визначено до сплати штрафних санкцій у розмірі 10, 20, 50 % від виявлених сум прострочення.

За результатами узгодження суми штрафних санкцій в апеляційному порядку, на виконання п. 5.3 Наказу ДПА України «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» з метою доведення до платника податків граничного терміну сплати визначеного податкового зобов'язання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0013291502/0, № 0013301502/0, № 0013281502/0 від 07.10.2005р., № 0013291502/1, № 0013301502/1, № 0013281502/1 від 13.12.2005р. Податкові повідомлення-рішення № 0013281502/0 від 07.10.2005р. (яким визначені до сплати штрафні санкції), № 0013281502/1 від 13.12.2005р. (яким визначено граничний строк сплати відповідного зобов'язання) вважаються відкликаними, нечинними, та не породжують певних правових наслідків, в силу положень підпункту "б" пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки рішенням ДПА України № 4910/6/25-0215 від 03.05.2006р. скаргу позивача було частково задоволено, зокрема податкове повідомлення-рішення № 0013281502/0 від 07.10.2005р. (№ 0013281502/1 від 13.12.2005р.) скасовано в частині застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату 17 281, 66 грн. податку на додану вартість, в іншій частині оскаржувані рішення залишені без змін.

За результатами розгляду скарги позивача щодо винесених на підставі акту  перевірки податкових   повідомлень-рішень,   поданої  до   ДПА  України,   відповідачем   прийняті повідомлення-рішення № 0013281502/3, № 0013301502/3, № 0013291502/3 від 06.05.2006р., які містять наступні суми визначених штрафних санкцій:

- № 0013281502/3 застосовані штрафні санкції в сумі 23 603, 02 грн. за затримку на 294 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 47 206, 04 грн.; - № 0013301502/3 застосовані штрафні санкції у сумі 405, 99 грн. за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання розмірі 4 059, 90 грн.; - № 0013291502/3 застосовані штрафні санкції у сумі 4 172, 95 грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 20 864, 75 грн. Згідно висновків акту перевірки, позивачем в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» допущено несвоєчасне подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість за 2002-2004р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що діяла до 26.03.2003, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення -у рівній пропорції.

Колегія суддів погоджується з висновком  суду 1-ої інстанції про те, що  наведена норма пп. 7.7 ст. 7 Закону не стосується порядку погашення сум податкових зобов'язань платника податку, які не є податковим боргом. Також і інші норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що діяла до 26.03.2003, не містили положень, відповідно до яких податкові зобов'язання платника податку погашаються тільки після сплати таким платником податків сум його податкового боргу.

На думку колегії суддів, якщо до 26.03.2003р. платник податків в платіжних дорученнях на перерахування податків до бюджету вказував, що відповідний платіж є погашенням податкових зобов'язань за відповідний період, у відповідача немає достатніх правових підстав для зарахування такого платежу в рахунок зменшення податкового боргу платника податків в календарній черговості його виникнення.

Враховуючи те, що деякі платежі здійснювались позивачем до 26.03.2003р., а в призначенні платежу окремих платіжних доручень вказувалось про сплату поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, а також те, що в разі прострочення граничних строків сплати податкових зобов'язань позивачем перераховувались кошти на погашення пені та штрафних санкцій (платіжне доручення № 51 від 21.04.2003р. на суму 23 000 грн.), суд першої інстанції правомірно вважає дії відповідача щодо зарахування таких платежів в погашення податкового боргу підприємства необгрунтованими.

Згідно розрахунку штрафної санкції з податку на додану вартість до акту перевірки від 07.10.2005р. (додаток 1), який наданий відповідачем до матеріалів справи, наявність недоїмки по вказаному податку обумовлене також зарахуванням сплачених в рахунок сплати податку за листопад 2003р. (пл. доручення № 281 від 15.12.2003р.), за грудень 2003р. (пл. доручення № 18 від 19.01.2004р.) та за січень 2004р. (пл. доручення № 45 від 19.02.2004р.) сум податку на погашення заборгованості з урахуванням штрафних фінансових санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0000342307/0 від 21.08.2003р. Зокрема, у рішенні ДПА України про результати розгляду скарги зазначено про неправомірність нарахування штрафних санкцій на визначену податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобов'язання в розмірі 17 281, 66 грн., оскільки саме в цій частині податкове повідомлення-рішення № 0000342307/0 від 21.08.2003р. визнано недійсним в судовому порядку згідно рішення Господарського суду м. Києва у справі 32/39 від 04.03.2004р. (набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2004р.).

Колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав зараховувати сплачувані позивачем суми податку у грудні 2003 року, січні, лютому 2004р. в рахунок погашення заборгованості за повідомленням-рішенням № 0000342307/0 від 21.08.2003р.

Також вірним є висновок суду щодо помилковості зазначених дій відповідача, оскільки не можна вважати наявною сумою податкового боргу, суму нараховану повідомленням-рішенням, що оскаржується в судовому порядку. Сплата підприємством податку на додану вартість за листопад, грудень 2003р., січень 2004р. неправомірно зарахована відповідачем в рахунок сплати неузгодженого податкового зобов'язання. Рішення суду у справі 32/39 набрало законної сили 13.05.2004р., та саме з цієї дати можна вважати узгодженим податкове зобов'язання у підтвердженій судом частині нарахованої суми податкових зобов'язань.

Окрім того, про неправомірність обліку суми податкового боргу за повідомленням-рішенням № 0000342307/0 від 21.08.2003р. під час судового оскарження такого рішення свідчить положення пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

Таким чином, в разі скасування (в тому числі часткового) або зміни рішенням суду податкового повідомлення-рішення, податковий орган має направити платнику податків нове податкове повідомлення-рішення, при цьому раніше видане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним в строк, визначений п. 6.4 Порядку.

Нове податкове повідомлення-рішення після зміни судовим рішенням нарахованих сум податкових зобов'язань, що оскаржувались у справі 32/39 відповідачем не виносилось, а сума підтверджена судом, з урахуванням визначених штрафних санкцій була зменшена у обліковій картці платника за рахунок сплачених сум податку за листопад, грудень 2003р., січень 2004р., тобто у періоді, коли така сума не була узгодженою.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано  визнано неправомірним нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та погашення за рахунок сплачуваних сум в рахунок погашення задекларованих податкових зобов'язань суми податкового боргу, що не виник у платника податків. Окрім того, вказані дії відповідача призвели до безпідставного нарахування штрафних  санкцій за невчасну сплату податкових зобов'язань, задекларованих позивачем самостійно у деклараціях з податку на додану вартість у листопаді, грудні 2003р., січні 2004р., оскільки останні сплачені позивачем у встановлені законодавством строки.                                                                                                                                        

Як вбачається з картки особового рахунку, у періоді, в якому виявлено несвоєчасну сплату самостійно узгоджених сум зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні самостійного розподілу коштів, що надходили від платника податків в рахунок поточних зобов'язань, відповідач здійснював відповідний розподіл та зараховував частину суми на погашення податкового боргу, частину на погашення пені, при цьому повідомлень позивачеві не надсилалось. Тому очевидним є те, що дані платника податків суттєво відрізнялись від даних облікової картки особового рахунку, а поточні суми податкових зобов'язань, які на думку платника податків погашались ним у встановлені строки (згідно визначених призначень платежу), зараховувались по рахунку на сплату податкового боргу з урахуванням нарахованої пені.

Відповідач не довів правомірності своїх дій відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного дії відповідача є неправомірними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відмовити,  а постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

18 лютого 2009 року                                                                          м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:

Головуючого судді                          Горбань Т.І.

Суддів:                                            Попович О.В.

                                                        Мамчура Я.С.                                               

при секретарі                                   Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Будівельне управління №1»  до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсними податкових  повідомлень – рішень,

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відмовити,  а постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді: