Ухвала суду № 3146756, 26.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2396|08 р. Головуючий у першій інстанції: Євсіков О.О.,

Доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Горбань Т.І., Попович О.В.,

при секретарі: Медовниці Ю.О.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 15 травня 2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистибуційні системи» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень в частині, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у Києві по роботі з великими платниками податків.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.05.2007р.- позов задоволено.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку позивача - Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2005, за результатами якої складено Акт № 375/1620/24364528 від 15.06.2006 «Про результати виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», код за ЄДРПОУ 24364528 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року» (далі - акт перевірки). На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Так, на 33 сторінці акта перевірки вказано, що документальною перевіркою встановлено порушення підприємством ЗАТ «ІДС» п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включення до валового доходу у І кварталі 2004 року попередньої оплати від покупців в розмірі 21522,50 грн.

Як вбачається з позовних вимог, позивач оскаржує лише епізод щодо отримання 17245,53 грн. від таких покупців: „АСК ПВКП", ПП "Нікогда М.М.", ПП "Редчиць С.М.".

Згідно з п. 1.2 ст. 1 "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ", затвердженої Наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242, аванс - це грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (викопані, надані).

Згідно з визначенням, наведеним у п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Порядок визначення дати збільшення валового доходу платника податку встановлено п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий дохід збільшується на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка, з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В декларації з податку на прибуток за перший квартал 2004 року позивачем помилково не вказана в складі валових витрат сума 17245,53 грн. - сума грошових коштів, сплачених покупцями авансом, тобто різниця між авансами, отриманими на кінець кварталу, півріччя, 9 місяців, року і авансами, отриманими на початок року.

Однак дана сума була врахована при складанні декларації за перше півріччя 2004 року, тобто в наступному податковому періоді по другій події - відвантаженню.

Відповідно на момент проведення перевірки недоплати з податку на прибуток у розмірі 4311,38 грн. в ЗАТ «ІДС» не було, оскільки таке зобов'язання відображено в декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2004 року і було сплачено позивачем за результатами першого півріччя 2004 року.

При цьому суд відзначає, що згідно з абз. „б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до п.п. 4.3.5 зазначеного Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» про застосування непрямих методів до платника податків повинно прийматись рішення. В даному випадку такого рішення не приймалось. Таким чином, визначення податкових зобов'язань не підтверджених первинними документами є неправомірним та необгрунтованим.

Відповідно до підпункту 4.2.2. п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.

Судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач навіть виявивши заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за І кв. 2004 року у розмірі в сумі 4311,38 грн., мав виявити за І півріччя 2004 року завищення позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на ту ж суму - 4311,38 грн.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянутим епізодом, крім того застосування до позивача штрафних санкцій є необгрунтованим.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 15 травня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: