Ухвала суду № 3146675, 11.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5483/08                                                            Головуючий у І інстанції Усатенко І.В.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                     головуючого – судді  Коротких А.Ю.,

                                     суддів                           Бараненка І.І.,

                                                                                      Глущенко Я.Б.,

                                     при секретарі              Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор-К» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27.03.2006 р. №0001112301/0. Позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати протиправним та повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27.03.2006 р. №0001112301/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача є неправомірним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зокрема, відповідачем не враховано, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами; позивач не реалізовував товар за цінами, нижчими від звичайних, оскільки звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.   

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що 27.03.2006 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6066427,70 грн., у тому числі основний платіж - 3033213,85 грн. та штрафні санкції -3033213,85 грн.

Зазначене рішення винесено на підставі Акту № 1122/23-4/33229266 від 10.03.2006 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К" за період з 03.03.2005 року по 30.09.2005 року"

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3033213,85 грн., у тому числі у сумі 111294,24 грн. за квітень 2005 року, 244261,81 грн. за травень 2005 року, 648186,25 грн. за червень 2005 року, 571530,13 грн. за липень 2005 року, 827327,71 грн. за серпень 2005 року, 630613,71 грн. за вересень 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Новатор-К" було укладено договір поставки №0104-05 від 01.04.2005 року з ТОВ "Капібара", за умовами якого ТОВ „Новатор-К" зобов'язується поставити ТОВ "Капібара" товар у визначені строки, а ТОВ „Капібара" зобов'язуються прийняти та оплатити товар грошовими коштами. Договір укладений на здійснення господарських операцій з поставки товарів (фото-відео техніки) за вільними цінами, сформованими виходячи із власної маркетингової політики щодо просування товарів на ринки, з урахуванням надбавок, знижок, коливань попиту та інших факторів. З умов даного договору випливає, що постачальник передбачав проведення операцій з суб'єктами, що не пов'язані ні з державним сектором економіки, ні з державними бюджетними коштами.

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Враховуючи те, що органами, визначеними статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення", що здійснюють регулювання цін та тарифів, не встановлено регулювання цін на продукцію, що постачалася ТОВ "Новатор-К", позивач мав законні підстави для здійснення поставки товарів покупцям за вільними цінами, сформованими самостійно.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що термін "звичайні ціни" розуміється та застосовується за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.20.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами і доповненнями) з метою оподаткування "звичайною ціною" вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених вказаним Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, сутність якого полягає у тому, що за звичайну ціну приймається ціна договору, у разі якщо не доведено зворотного (п. 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

В договорі поставки № 0104-05 від 01.04.2005 р. міститься обґрунтування цін продажу товарів - їх формування, виходячи із власної маркетингової політики щодо просування товарів на ринки, з урахуванням надбавок, знижок, коливань попиту та інших факторів, що не суперечить приписам щодо можливості формування звичайних цін продажу, наведених у п. 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань із застосуванням непрямих методів без поданого рішення податкового органу та за наявності у позивача первинних документів у відповідача не було, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, рішення про застосування непрямих методів податковим органом в даному випадку не приймалось. Відповідно до пп. 4.3.4 та 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва – залишити без задоволення.

Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

          Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5483/08                                                            Головуючий у І інстанції Усатенко І.В.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)

11 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                     головуючого – судді  Коротких А.Ю.,

                                     суддів                           Бараненка І.І.,

                                                                                      Глущенко Я.Б.,

                                     при секретарі              Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор-К» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

          Судді: