Постанова № 3146664, 10.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №22-а-9763/08 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бабенка К.А. та Зайцева М.П., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника відповідача Малахова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на постанову Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 30.06.2006 року №0000112320/0 у відповідності до якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 50 %, тобто у сумі 404104 грн. 05 коп.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року позовні вимоги у справі задоволені частково, а саме: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 30.06.2006 року №0000112320/0 в частині застосування до ВАТ «Енергодарське МППЗТ» штрафних санкцій у розмірі 8904 грн. 21 коп. В решті позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки при її прийнятті були неповно зясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути змінена з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, встановив, що відповідачем обґрунтовано зарахував кошти, спрямовані позивачем на погашення поточних податкових зобовязань в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.

З таким висновком суду не можливо погодитися.

ДПІ у м. Енергодар Запорізької області на підставі акта перевірки від 23.06.2006 № 16/23-1/04803109 про результати виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства „Енергодарське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"), код за ЄДРПОУ 04803109, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 20.06.2006 (далі - акт перевірки) було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006 № 0000112320/0, яким ВАТ „Енергодарське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за затримку на 255 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 808.208,10 грн. відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції у розмірі 50%, тобто в сумі 404.104,05 грн. Актом перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, а саме з 01.07.2005 по 20.06.2006відповідачем несвоєчасно сплачене узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість до бюджету з затримкою платежу на строк більш як 90 календарних днів у загальному розмірі 808.208,10 грн., у т.ч. по періодам:серпень 2004 р.: 5372,18 грн. - термін затримки - 242 дня; 19549,34 грн. - термін затримки - 221 день;вересень 2004 р.: 19512,80 грн. - термін затримки - 228 днів; 14605,66 грн. - термін затримки - 235 днів;жовтень 2004 р.: 3202,44 грн.; - термін затримки - 241днів; 9684,78 грн. - термін затримки - 254 дні; 16243,80 грн. - термін затримки - 255 днів;листопад 2004 р.: 21485,42 грн. - термін затримки - 225 днів; 38533,28 грн. - термін затримки - 230 днів; 6410,32 грн. - термін затримки - 242 дні;грудень 2004 р.: 782,78 грн.; термін затримки - 210 днів; 40725,62 грн. - термін затримки-210 днів; 14435,22 грн. - термін затримки - 214 днів; 18927,38 грн. - термін затримки - 219 днів; січень 2005 р.: 33049,18 грн. - термін затримки - 197 днів; 14932,84 грн. - термін затримки - 198 днів; лютий 2005 р.: 37204,52 грн. - термін затримки - 170 днів; 18854,06 грн. - термін затримки - 181 день; 11667,42 грн. - термін затримки - 184 дні;березень 2005 р.: 26385,90 грн. - термін затримки - 149 днів; 28446,02 грн. - термін затримки - 154 дня; 1666,50 грн. - термін затримки - 163 дні; 3559,60 грн. - термін затримки -166 днів;квітень 2005 р.: 33313,84 грн. - термін затримки - 140 днів; 534,64 грн. - термін затримки - 140 днів; 20887,70 грн. - термін затримки - 151 день; 42877,10 грн. - термін затримки - 182 дня; 15326,76 грн. - термін затримки - 184 дня;травень 2005 р.: 61047,74 грн. - термін затримки - 153 дні; 32585,26 грн. - термін затримки - 153 дні; червень 2005 р.: 65266,00 грн. - термін затримки - 121 день;липень 2005 р.: 91828,22 грн. - термін затримки - 92 дні; 37277,20 грн. - термін затримки - 99 днів; 2026,58 грн. - термін затримки - 99 днів. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України від 21.12.2000 № 2181-III"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно з п. 1.2 ст. 1 названого Закону податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податкові декларації з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, подавались позивачем до податкового органу своєчасно, у встановлений для даного податку законодавством термін.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу було подано податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням в них відповідних сум податкових зобов'язань. Перелік податкових декларацій наведено на стор. 13-18 акта перевірки, сума податку на додану вартість у вказаних деклараціях має позитивне значення та складає 1.094.272,26 грн.

До матеріалів справи позивачем надані платіжні доручення про сплату податку на додану вартість, перелік яких наведено на стор.стор. 13-18 акта перевірки. Призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях вказувалось позивачем за конкретними податковими деклараціями як сплата поточних зобов'язань з ПДВ, а не в погашення податкового боргу.

Однак, зазначені суми податку на додану вартість були зараховані відповідачем в рахунок погашення несплаченого податкового боргу позивача, що утворився у попередніх періодах по інших несплачених податкових зобов'язаннях. При цьому змінилось цільове призначення сплачених коштів без дозволу відповідача.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства, враховуючи наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Окрім цього, суд першої інстанції, задовольняючи часткового позов та визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2006 №00001123290/0 в частині застосування до ВАТ «Енергодарське МППЗТ» штрафних санкцій у розмірі 8904 грн. 21 коп., не врахував наступні обставини.

Якщо предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права при постановленні податкового повідомлення рішення від 30.06.2006 №0000112320/0 та зміну цільового призначення сплачених позивачем коштів, а також не врахування судом першої інстанції того, що предметом спору є індивідуальний акт, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та визнати незаконним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 30.06.2006 року №0000112320/0.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №22-а-9763/08 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

10 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бабенка К.А. та Зайцева М.П., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника відповідача Малахова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на постанову Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та визнати незаконним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 30.06.2006 року №0000112320/0.

Повний текст постанови буде виготовлено 16 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: