Постанова № 3146662, 04.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-9752/08                                                     Головуючий у І інстанції – Євсіков О.О.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            04 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Атма-спорт" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року ТОВ  "Клуб Атма-спорт" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове  повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0000842307/3 від 11.05.2007 року в частині визначення товариству суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 52423,50 грн., в тому числі 34949,00 грн. – основний платіж та 17474,50 грн. – штрафні (фінансові санкції), а також податкове повідомлення-рішення №0000852307/3 від 11.05.2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року позов задоволено.        

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову  суду слід змінити з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Клуб Атма-спорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за наслідками якої складено акт від 12.10.2006 року №842-23-7-21552873.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження було прийняте податкове повідомлення-рішення№0000842307/3 від 11.05.2007 року, яке оскаржується позивачем в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52423,50 грн., з яких 34949,00 грн. – основний  платіж та 17474,50 грн. – штрафні  (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення №0000852307/3 від 11.05.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та травень 2005 року у розмірі 5039,00 грн.

Підтсавою для визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52423,50 грн. стало встановлення у ході проведення перевірки обставин справи, відповідно до яких  позивач до складу податкового кредиту за березень 2005 року включив суму податку на додану вартість у розмірі 35150,00 грн.по податковій накладній№ 2231 від 23.02.2005 року на суму 210900,00 грн.,в тому числі ПДВ 35150,00 грн., виписаній ТОВ «Діа-Сервіс». При цьому податковою інспекцією встановлено,  що взаємовідносин між ТОВ "Клуб Атма-Спорт" та ТОВ "Діа-Сервіс" не було, товар, зазначений в вищенаведеній податковій накладній,позивачем не придбавався, перерахування коштів на користь ТОВ "Діа-Сервіс" не проводилось, заборгованості між підприємствами не значилось.Відповідачем зроблено висновок про  порушення пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, податкова накладна № 2231 від 23.02.2005, виписана ТОВ «Діа-Сервіс», була відображена у бухгалтерському обліку позивачем помилково, що підтверджується бухгалтерською довідкою, складеною головним бухгалтером позивача.

Разом з тим, позивач у спірний період мав господарські відносини з ТОВ «Серво- К», від якого у лютому 2005 року отримав від ТОВ «Серво-К» продукцію на загальну суму 210900,00 гривень (в тому числі ПДВ – 35150,00 грн.), що підтверджується прибутковою накладною № АС-0000028 від 23.02.2005 року, видатковою накладною № 02234 від 23.02.2005 року та  податковою накладною № 2234 від 23.02.2005 року, виписаною ТОВ «Серво-К».

Саме ця операція з ТОВ «Серво-К» стала підставою для включення до податкового кредиту з ПДВ спірної суми у розмірі 35150,00 грн. та в податковому обліку позивача врахована саме ця операція, що підтверджується відповідними доказами.

При цьому, фактично сплачена позивачем сума податку на додану вартість  ТОВ «Серво-К»повністю співпадає з сумою ПДВ, зазначеною в податковій накладній ТОВ «Діа-Сервіс», що  не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача.

Відтак, у зв’язку з відсутністю факту заниження податкових зобов’язань у позивача не було підстав подавати уточнюючий розрахунок відповідно до п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».   

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем вимог  пп. 7.5.1 та пп. 7.4.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Що ж стосується зменшення бюджетного відшкодування та донарахування ПДВ за операцію з СП «Літинський плодоовочевоконсервний завод», то колегією суддів враховується наступне.

В ході перевірки відповідачем також було встановлено, що позивач до складу податкового кредиту за березень 2005 року включив суму ПДВ у розмірі 4838,25 грн. по податковій накладній №2/4 від 21.07.2004 року, виданій СП «Літинський плодоовочеконсервний завод», яке згідно з листом Літинського відділення Хмільницької ОДПІ Вінницької області постановою Господарського суду Вінницької області від 06.06.2003 року визнано банкрутом. Остання звітність по податку на додану вартість підприємством подана за березень 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Протоколу № 04/64 від 16.06.2004 року проведення біржових торгів на Подільській універсальній товарно-сировинній біржі позивач придбав майно вищезгаданого заводу, що підтверджується податковою накладною №2/4 від 21.07.2004; прибутковою накладною №АС-0000315 від 01.10.2004 року, актом приймання-передачі №4 від 21.07.2004 року.

Судова колегія вважає, що позивач правомірно включив до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені СП «Літинський плодоовочево-консервний завод» в ціні товару, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Згідно п. «б» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» припинення статусу платника податку відбувається у випадках, коли ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

З листа начальника Літинського відділення Хмельницької ОДПІ від 14.11.2006 року №4042/23-116 вбачається, що СП «Літинський плодоовочевоконсервний завод» знятий з обліку як платник ПДВ з 06.12.2005 року, а тому на момент здійснення господарської операції з позивачем підприємство мало право на складання податкової накладної, з врахуванням якої позивач сформував свій податковий кредит.

Зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування, відповідач не врахував, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи із системного аналізу положень цієї норми та пп. 7.4.1 пункту 7.4, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимога щодо наявності надмірної сплатиподаткуна додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування.

Разом з тим, Закон України «Про податок на додану вартість» не пов’язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов’язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов’язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами пп.. 7.7.1 п.  7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доказів того, що ПДВ, перерахований позивачем на користь СП «Літинський плодоовочевоконсервний завод» в складі вартості придбаного товару, не врахований контрагентом позивача в податкових зобов'язаннях та не сплачений до бюджету, відповідачем не надано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог  та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним.

З огляду на викладене, постановаГосподарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року підлягає відповідній зміні.

       Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року змінити, виклавши пункт 2 та 3 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправним податкове  повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Оболонському районі м. Києва №0000842307/3 від 11.05.2007 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Клуб Атма-спорт" суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 52423,50 грн., в тому числі 34949,00 грн. – основний платіж та 17474,50 грн. – штрафні (фінансові санкції),

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000852307/3 від 11.05.2007 року».    

            Повний текст постанови виготовлений 09 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

Судді: