Постанова № 3146657, 11.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-9679/08 Головуючий у І інстанції Сидоренко А.С. Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу А/Т «Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки» до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2007 року АТЗТ А/Т «Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2007 року позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 27.07.2007 року №2508612300/0/1295, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по акцизному збору в сумі 1428046,30 грн., з яких 34607,20 грн. основний платіж та 1393439,10 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову суду слід змінити з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, за наслідками якої складений акт від 20.07.2007 року №690/23/14333202.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір», п. 2 «г» ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», абз. 1. 2 п. 7.1 Положення про порядок нарахування, термін сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року № 111.

Висновок про допущені позивачем порушення пов'язаний з тим, що задекларовані позивачем обороти з реалізації підакцизних товарів за листопад та грудень 2006 року були зменшені підприємством на кількість повернутих з реалізації тютюнових виробів, що суперечить ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір». Крім того, перевіряючими встановленонеправомірне користування пільгою по акцизному збору в травні 2006 року у сумі 133400,00 грн., в серпні 2006 року у сумі 133400 грн., в жовтні 2006 року у сумі 8050,00 грн., в листопаді 2006 року у сумі 431480,00 грн., в грудні 2006 року у сумі 309925,00 грн., в січні 2007 року у сумі 417600,00 грн., в лютому 2007 року у сумі 383496,00 грн., в березні 2007 року у сумі 934920 грн., оскільки валютна виручка по експортним операціям не надходила в межах місячного звітного періоду.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.07.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №2508612300/0/1295, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по акцизному збору у сумі 1428046,30 грн., з яких 34607,20 грн. основний платіж та 1393439,10 грн. штрафні санкції».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобовязань, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року №18-92 акцизний збір це непрямий податок на окремі товари (продукцію визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками (ст. ст. 5, 6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95).

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Підпунктом «а» ст. 3 Декрету встановлено, що об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

У свою чергу, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» визначено перелік операцій з тютюновими виробами, у разі здійснення яких ці вироби не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в листопаді та грудні 2006 року позивачу, як виробнику тютюнових виробів, була повернута неякісна продукція в кількості 1306.12 тис. шт. та 431.96 тис. шт. сигарет відповідно.

Наказом від 30.01.2007 року № 8 по А/Т «Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки» «Про знищення невідповідної продукції» було створено комісію для організації та проведення знищення невідповідної продукції, визначено місце, спосіб та строки її знищення.

26 лютого 2007 року комісією у складі старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного збору РУ ДААК ДПА України у Чернігівській області, посадових осіб позивача та представника управління економіки виконкому Прилуцької міської ради були складені: акт списання тютюнових виробів власного та імпортного виробництва та марок акцизного збору, якими марковано ці тютюнові вироби; акт знищення марок акцизного збору на тютюнові вироби власного та імпортного виробництва; акт знищення тютюнових виробів власного та імпортного виробництва.

В даних актах представники комісії власними підписами засвідчили факт списання тютюнових виробів в кількості 121088 пачок (2421.76 тис. шт. сигарет) та марок акцизного збору в кількості 121088 шт.. факт знищення марок акцизного збору в кількості 121088 шт. та факт знищення тютюнових виробів в кількості 121088 пачок.

Таким чином, вироблені позивачем підакцизні товари (тютюнові вироби) не були продані, обмінені на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатно передані або з частковою їх оплатою, тобто їх споживання не відбулося, а відтак у позивача відсутній обєкт оподаткування акцизним збором.

За таких обстави, колегія суддів вважає безпідставним донарахування податкових зобовязань в цій частині у звязку з відсутністю обєкта оподаткування, а не через те, що до переліку звільнених від оподаткування акцизним збором операцій не включено повернення неякісної продукції від покупців.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач замість повернутої продукції безоплатно передав покупцям аналогічну продукцію.

З цього приводу слід зазначити, що, дійсно, у випадку, якби позивач замість повернутої продукції реалізував покупцям її безоплатно, то такі операції мали б бути включені до оборотів з реалізації підакцизних товарів. Однак жодних доказів, які б дозволяли зробити висновок, що позивач діяв саме таким чином, в матеріалах справи не міститься. Навпаки, позивач стверджує, що у звязку з поверненням тютюнових виробів покупцям були повернуті або грошові кошти, або ж була відправлена інша тютюнова продукція, з якої був сплачений акцизний збір. При цьому, в акті перевірки не відображено жодних даних, які б підтверджували і обґрунтовували позицію контролюючого органу та спростовували наведені позивачем обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достовірних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що донарахування акцизного збору були зроблені не на повернуту неякісну продукцію, а на фактично відвантажену продукцію замість неякісної.

Що ж стосується неправомірного користування позивачем пільгою по акцизному збору, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. З Закону № 329/95 визначено вичерпний перелік операцій, які не підлягають оподаткуванню. До таких операцій віднесено, зокрема, вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при цьому приписипп. «г» ч. 2 ст. З Закону № 329/95 не встановлюють, що для звільнення від оподаткування вартості експортованих підакцизних товарів іноземна валюта повинна надійти саме в тому місяці, коли товар був переданий за межі митної території України.

Підтримуючи висновки суду, колегією суддів враховується, що на підтвердження факту експортування підакцизних товарів та надходження валютної виручки позивачем надано належним чином засвідчені копії вантажно-митних декларацій та довідок банку про надходження іноземної валюти. І в переважній більшості випадків валютна виручка надійшла до закінчення граничного строку подання контролюючому органу розрахунку суми акцизного збору за минулий місяць.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору с сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним.

За таких обставин, постановаГосподарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2007 року підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2007 року змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області 27.07.2007 року №2508612300/0/1295, яким Акціонерному товариству закритого типу А/Т «Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки» визначено податкове зобов'язання по акцизному збору в сумі 1428046,30 грн., з яких 34607,20 грн. основний платіж та 1393439,10 грн. штрафні санкції».

Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 17 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: