Постанова № 3146624, 26.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-8391|08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Копитова О.С.,

                                                                                                       Доповідач: Мамчур Я.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

             суддів:                                                                          Горбань Т.І., Попович О.В.,

             при секретарі:                                                              Медовниці Ю.О., 

             розглянувши апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват» на постанову Господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення 458377,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Головного управління Державного казначейства у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 458 377 гривень, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та прийняти рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з”явившихся осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині задоволення  позовних  вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача виходив з того, що підставою для подання позову у справах даної категорії є порушення передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість» права платника податків на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановленні строки, платнику податку необхідно формулювати позовні вимоги як вимоги про зобов’язання податкового органу надати висновок органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З таким висновком суду не можна погодитися виходячи з наступного.

На підставі п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Підпунктом 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах.

Чинним законодавством України встановлено два способи бюджетного відшкодування: повернення коштів на банківський рахунок платника або у рахунок податкових зобов'язань майбутніх періодів. Спосіб відшкодування платник податку обирає самостійно.

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків з бюджетом №46 від 15.02.2007 року станом на 1 лютого 2007 року заборгованість бюджету перед Позивачем по податку на додану вартість становить суму 458 377 гривень (копія Акту наявна в матеріалах адміністративної справи).

В зв'язку з цим, Позивач у лютому та березні 2007 року знову звернувся до Відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва із заявами про здійснення встановлених законодавством дій для перерахування на користь Позивача належних до відшкодування сум податку на додану вартість (копії заяв та поштових повідомлень про отримання наявні в матеріалах адміністративної справи). На заяви Відповідач – ДПІ у Шевченківському районі м. Києва взагалі не відреагував, відшкодування бюджетної заборгованості не відбулося.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон), встановлений порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету, і строки розрахунків з бюджетом. Згідно з ч. 2 пп. 7.7.3. ст. 7 Закону, підставою для одержання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Порядок обчислення та відшкодування ПДВ визначений п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", встановлює, що у разі, коли за результатами звітного періоду різниця між -.-податковими зобов'язаннями та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково нарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону, відшкодування бюджетної заборгованості повинно здійснюватися шляхом перерахування її сум на рахунок платника ПДВ протягом місяця, наступного після подачі податкової декларації. Тобто позивачу із бюджету повинно було бути відшкодовано ПДВ за серпень-вересень 2003 р. Але своєчасно кошти позивачем одержані не були, і зазначена заборгованість повинна бути стягнута в судовому порядку.

Крім того, Законом № 168/97 не обумовлено реалізацію платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Державного казначейства висновку податкового органу.

Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, платники податку не вважаються суб’єктами відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування ПДВ, оскільки згідно з цим Порядком такий висновок надається органом державної податкової служби органу Держказначейства, а не платнику податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, в частині зобов’язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва протягом п’яти робочих днів, наступних з дня набрання рішенням законної сили, надати Управлінню державного казначейства у м. Києві висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ «Альфа-Приват».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват»  – задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві  - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська,22, р/р 26002052600880 в ФКВ «ПриватБанк» розрахунковий центр м. Київ, МФО 320649, код ЄДРПОУ 31201652)- податок на додану вартість в розмірі 458377,00 грн. та 1700,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: