Ухвала суду № 3146617, 08.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               Справа № 22-а-4883/08                                                            Головуючий у І інстанції – Євсіков О.О.

                                                                                           Суддя-доповідач Зайцев М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            08 січня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Зайцева М.П.

                              суддів                          Межевича М.В., Коваля М.П.

                              при секретарі              Квас О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Акціонерного банку «Таврика», третя особа Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

06 червня 2007 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася з позовом в суд, в якому просила:

1. вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача - Акціонерний банк "Таврика" 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-д код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788 кореспондентський рахунок в ГУ НБУ: №32006194901 (у разі наявності, інші рахунки); 2. стягнути з Акціонерного банку "Таврика" 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-д код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788 кореспондентський рахунок в ГУ НБУ: №32006194901, суму податкового боргу у розмірі 634674,88 грн. на р/р З 1110029600002, бюджетна класифікація 14010100 "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів і послуг", код оплати векселя 109, з обов'язковим зазначенням номера податкового векселя, одержувач ВДК у Голосіївському районі м. Києва, код 26077879, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019. Постановою Господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить: 1. прийняти апеляційну скаргу до провадження; 2. скасувати постанову Господарського суду міста Києва від  18.07.2007 р. у справі № 11/292-А повністю; 3. прийняти нове рішення, яким позов ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити; 4. стягнути з Акціонерного банку "Таврика" 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-д код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788 кореспондентський рахунок в ГУ НБУ:                   № 32006194901,  суму податкового  боргу у розмірі 634674,88  грн.  на р/рЗІ 110029600002, бюджетна класифікація 14010100 "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів і послуг", код оплати векселя 109, з обов'язковим  зазначенням  номера  податкового  векселя,   одержувач  ВДК у Голосіївському районі м.  Києва,  код 26077879,  банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019;

5. судові витрати покласти на відповідача;

6. справу розглянути за участю у судовому засіданні ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушення ст. 129 Конституції України в частині дотримання при здійсненні судочинства законності, як однієї з основних засад судочинства, що полягає в застосуванні до спірних правовідносин саме тих норм права, що присвячені їх регламентуванню з неухильним дотриманням змісту таких норм, постанова господарського суду ґрунтуються не на спеціальних чинних нормах права для вирішення спірного питання, а саме абз. 3 пп. 11.5 п. 11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз.2 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України" № 1104 від 01.10.97р. в їх сукупності,  виходячи з наступного:

Акціонерний банк "Таврика" (далі - Відповідач) є банківською установою, якою Відкритому акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13061" видано аваль - вексельне поручительство за податковим зобов'язанням підприємства з податку на додану вартість.

Як свідчать обставини справи, а також встановлено судом, та не спростовано ані останнім, ані відповідачем у справі, у відповідності до пп. 11.5 п.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13061", (Векселедавець) при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням було надано органам митного контролю 9 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 634 674,88 грн. зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, а саме: АА 0120710, АА 0120709, АА 0120708, АА 0120704, АА 0120702, АА 0120703, АА 0120706, АА 0120707 та АА 0120705.

У відповідності до п.6 Постанови КМУ № 1140 векселедержателем є державна податкова інспекція за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість.

Однак, станом на день звернення до суду із позовом термін погашення податкових векселів минув.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд застосував лише вимоги Закону України „Про податок на додану вартість", зокрема п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7, п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 та ст. 11. Так, суд зазначив, що на підставі проведеного аналізу податкової декларації третьої особи (тобто ВАТ „КАТП 13061") податку на додану вартість за березень 2007 року встановлено, що погашення виданих податкових векселів третьою особою здійснювалось відповідно до вимог абзацу шостого п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" та відповідно до дат погашення, що зазначені податкових векселях.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Апелянт обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк (абзац третій п. 11.5 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до абзацу шостого п. 11.5 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість» якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Тобто в спірних правовідносинах, що склалися між сторонами основний момент полягає у визнанні чи не визнана декларація, що була подана третьою особою до податкового органу.

Судом першої інстанції було долучено до матеріалів справи декларацію третьої особи з податку на додану вартість за квітень 2007 року № 96013 від 21.05.2007р., у рядку 12.2 якої зазначена сума погашених податкових векселів, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному місяці - квітні 2007 року: обсяги придбання (без ПДВ) - 3173374 грн., дозволений податковий кредит - 634675 грн.

Зазначена у рядку 12.2 вказаної декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року сума податкового кредиту дорівнює сумі зобов'язань за податковими векселями, поставленими третьою особою у березні 2007 року митному органу, та включеними третьою особою до рядку б декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року.

Згідно пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Таким чином, із положень пп. 4.1.2 п, 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слідує, що у платника виникає право подати нову декларацію або оскаржити рішення податкового органу у випадку, коли в письмовій пропозиції контролюючого органу, у тому числі, зазначено підстави неприйняття попередньої декларації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у порушення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач не зазначив у письмовій пропозиції підстави неприйняття декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року.

Вищезазначений факт підтверджується матеріалами справи, а саме листом від 20.04.2007р. № 6313/10/19-312 (письмова пропозиція), яким позивач повідомив третю особу, що її декларація з податку на додану вартість за березень 2007 року не відповідає вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, без посилання на конкретні пункти (на підстави) Порядку, що порушені ВАТ „КАТП 13061", що позивач не визнає її як податкову декларації ї запропонував цим листом подати нову декларацію.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі           м. Києва – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року – залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 13 січня 2009 року. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 січня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: