Ухвала суду № 3146590, 19.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-7904/08 Головуючий у 1 інстанції Маляренко А.В.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі:Ситникова О.Ф.,

Федорової Г.Г.,

Василенка Я.М.,

Лисенко М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 24 вересня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001782301/0 від 18.07.2007 року,-

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Миронівський хлібопродукт» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001782301/0 від 18.07.2007 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 24.09.2007 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач ДПІ у Миронівському районі Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю зясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної документальної перевірки ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року ДПІ у Миронівському районі Київської області складено акт №198/23-2/25412361 від 10.07.2007 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту виявлені порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зокрема:

- завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 67 000,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 57 494,07 грн., в наслідок чого, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 67 000,00 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2007 року в сумі 57 494,07 грн.

Також суд встановив, що податковий орган дійшов висновку про неможливість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, через відсутність, недостовірність, неповне визначення у податкових накладних хоча б одного з обовязкових реквізитів, передбачених п.п. 7.2.1 п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не дозволяє ідентифікувати податкові накладні, як такі що оформлені у відповідності до вимог існуючого законодавства, та такими що дозволяють платнику податків відносити зазначену в них суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Рішенням Вишгородського районного суду від 29.06.2006 року по справі № 1/2-1408 визнано недійсними установчі та первинні бухгалтерські документи фінансово господарської діяльності приватного підприємства «ЕЛ БУД», а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (свідоцтво № 13699723) (03.11.2004 р.).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.5. п.7.4 статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, оскільки взаємовідносини між підприємствами відбувались в періоді в якому установчі документи ПП «ЕЛ БУД» визнано судом недійсними та скасовано державну реєстрацію, то дані господарські взаємовідносини між ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та ПП «ЕЛ БУД» не можуть бути законними.

На підставі зазначеного акту відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0001782301/0 від 18.07.2007 року про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 180 991,70 грн., з яких 124 494,07 грн. за основним платежем та 56 497,63 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Миронівський хлібопродукт», суд першої інстанції виходив з наступного:

18.09.2006 р. між позивачем та ПП «ЕЛ БУД» укладено договір за монтажні роботи № 09/18/2, відповідно до умов якого товариство зобовязалось виконати монтажні роботи та поставити будівельні матеріали позивачеві в жовтні 2006 року, а позивач зобовязався сплатити.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, (п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»)

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такоїдата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, суми податкового кредиту ВАТ «Миронівський хлібопродукт» за вересень 2006 року підтверджені належним чином складеними податковими накладними, які у відповідності до підпункту 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, дають право покупцю, зареєстрованому як платник податку (а саме ВАТ «Міронівський хлібопродукт»), на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за договором № 09/18/2 від 18.09.2006 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на рішення Вишгородського районного суду від 29.06.2006 року по справі № 1/2-1408 яким визнано недійсними установчі документи та скасована державна реєстрація ПП «ЕЛ БУД», не спростовує наявності підстав для віднесення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту і не можуть бути підставою для зменшення суми податкового кредиту на наступне, оскільки:

- в справі № 1/2-1408 відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

- ухвалою апеляційного суду Київської області від 06.07.2007 року скасовано рішення Вишгородського районного суду від 29.06.2006 року по справі № 1/2-1408, справу направлено на новий розгляд в той самий суд в іншому складі суду (тобто рішення не вступило в законну силу);

- договор № 09/18/2 від 18.09.2006 року не має ознак нікчемності та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Київської області, що скасування державної реєстрації юридичної особи та її ліквідація не тягнуть за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за такими господарськими операціями податкові накладні.

Таким чином, посилання суду першої інстанції, що ПП «ЕЛ БУД» на момент здійснення зазначених вище господарських операцій було зареєстровано як платник податку, йому був присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість і відповідно воно мало право на складання податкових накладних, оскільки згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону знайшли підтвердження наявними матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає, що ДПІ у Миронівському районі Київської області не надала доказів, що зазначені податкові накладні за вересень та жовтень 2006 року, згідно з якими ВАТ «Миронівський хлібопродукт» визначав суму податкового кредиту, складені неналежною особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Оскільки доводи апеляційної скарги не підтверджуються наявними матеріалами справи та спростовуються вимогами законодавства, тому слід визнати, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 24 вересня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: