Постанова № 3146548, 28.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4673/08                                                     Головуючий у І інстанції – Усатенко І.В.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            28 січня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання частково нечинним рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 липня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2007 року ТОВ «Світ ласощів» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19 липня 2007 року позов задоволено: визнано нечинним рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.09.2006 року №0000822200/0 в частині нарахування пені в сумі 587328,30 грн.    

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову  суду слід змінити з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що 04.09.2006 року відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, за результатами якої був складений акт №75/22-012/03771732 від 04.09.2006 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 15.09.2006 року №0000822200/0, яким позивачу нарахована пеня в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 645855,00 грн. за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначене рішення оскаржується позивачем в частині нарахування пені в сумі 587328,30 грн.

Так, за висновками перевіряючих позивачем був порушений встановлений ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 90-денний термін повернення валютної виручки за імпортними Контрактами №23/03/05 від 23.03.2005 року, №25/03/05 від 25.03.2005 року, №01/09/05 від 01.09.2005 року, №21/09/05 від 21.09.2005 року, №01/11/05 від 01.11.2005 року, №18/11/05 від 18.11.2005 року, №29/11/05 від 29.11.2005 року, №15/12/05 від 15.12.2005 року, №28/12/05 від 28.12.2005 року, у зв'язку з чим на підставі ст. 4 цього ж Закону позивачу була нарахована пеня за кожний день прострочення повернення валютної виручки у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкції в оскаржуваній сумі, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Контракту №23/03/05 від 23.03.2005 року ТОВ «Світ ласощів» на користь Фірми «KingsburyVentureLtd» були перераховані валютні кошти в сумі 298213,49 доларів США. Кінцевий 90-денний термін поставки – період з 14.12.2005 року по 22.12.2005 року.

Однак07.12.2005 року сторонами Контракту була укладенаДодаткова угода №2, відповідно до умов якої Фірма «KingsburyVentureLtd»зобов'язалась здійснити на користь позивача  роботи на суму 298213,49 доларів США. На виконання умов вищевказаної додаткової угоди Фірмою «KingsburyVentureLtd» на користьпозивача були виконані роботи на загальну суму 298213,49 доларів США, що підтверджується актами виконаних робіт від 14.12.2005 року та від 20.12.2005 року, тобто роботи навказану суму були виконані в строк до закінчення 90-денного терміну повернення валютної виручки.

В аналогічному порядку здійснювалось виконання зовнішньоекономічних контрактів №01/09/05 від 01.09.2005 року, №21/09/05 від 21.09.2005 року, №01/11/05 від 01.11.2005 року, №18/11/05 від 18.11.2005 року, №29/11/05 від 29.11.2005 року, №15/12/05 від 15.12.2005 року, №28/12/05 від 28.12.2005 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи заяв позивач просив кошти, перераховані на валютний рахунок, зарахувати в рахунок погашення договорів з Фірмою «KingsburyVentureLtd».

Відповідно до статей 627, 628 ЦК сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Закон України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов’язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов’язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Частиною 4 статті 6 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов’язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов’язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Таким чином, зобов’язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не допущено порушень вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки до закінчення 90-денного терміну відстрочення поставки за імпортною операцією на користь позивача були виконані роботи на суму здійсненого авансового платежу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, в зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування пені за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами.

Не спростовують такого висновку і посилання відповідача на п. 4 Постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003 року №597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», який передбачає обов’язкову наявність акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків як підстави для проведення операцій з оплати робіт, послуг, вартість яких перевищує 100 000 євро, оскільки зазначена Постанова не вимагає його наявності в разі зміни сторонами умов укладених ними контрактів.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправними.

З огляду на викладене, постановаГосподарського суду м. Києва від 19 липня 2007 року підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19 липня 2007 року змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 15.09.2006 року №0000822200/0 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" пені в сумі 587328,30 грн.».

            Повний текст постанови виготовлений 02 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 03 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

Судді: