Ухвала суду № 3146536, 05.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Справа  № 22-а-10020/08 р.                 Головуючий у першій інстанції: Пилипенко О.Є.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            05 лютого 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                       Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                            Літвіної Н.М., Маслія В.І.,

             при секретарі:                                                                Квятковської К.Ю.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

           ВАТ «Укрнафта» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адмінпозовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.02.2007 року № 0001044120/0, від 16.05.2007 року № 0001044120/1, від 02.08.2007 року № 0001044120/2, від 16.05.2007 року № 0001324120/1, від 04.09.2007 року № 0001324120/2.

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

          Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач та третя особа – ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

           Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів справи, СДШ у м. Києві по роботі з ВПП здійснено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укрнафта» за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами перевірки був складений акт № 230/41-20/00135390 від 16.02.2007 року.

              Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про систему спадкування», п. 6 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256, ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», в результаті чого донараховано рентну плату за природний газ за 4 квартал 2004 року в сумі 796,17 грн., рентну плату за газ природний, який використаний для безкомпресорного газліфта та в подальшому реалізований в якості газу ВАТ «Укрнафта» та Волинському ГПЗ в сумі 506552,40 грн. в тому числі: жовтень 2004 року - 5556 тис. м. куб х 30,60 = 170013,60 грн.; листопад 2004 року - 5517 тис. м. куб. х 30,60 = 168820,20 грн.; грудень 2004 року - 5481 тис. м. куб. х 30,60 = 167718,60 грн.

             На підставі згаданого акту були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001044120/0 від 27.02.2007 року, № 0001044120/1 від 16.05.2007 року, № 0001044120/2 від 02.08.2007 року, № 0001324120/2 від 04.09.2007 року, якими визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 761022,9 грн., в тому числі за основним платежем - 507348,57 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 253674,3 грн.; № 0001324120/1 від 16.05.2007 року, яким визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 105 грн., в тому числі за основним платежем - 70 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35 грн. та № 0001324120/2 яким визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 105 грн.. в тому числі за основним платежем - 70 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35 грн., № 001044120/0 від 27.02.2007 року, яке містить нарахування за платежем 21060200 - рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні. Сума нарахування становить 761022,9 грн., з них за основним платежем - 507348,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 253674,30 грн.

           Рішенням в.о. начальника СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 11.05.2007 року № 6020/10/151-019 первинну скаргу ВАТ «Укрнафта» залишено без задоволення, а нарахування з рентної плати збільшено на 70 грн. Після прийняття зазначеного рішення ВАТ «Укрнафта» отримало податкові повідомлення-рішення від 16.05.2007 року № 0001044120/1 та № 0001324120/1.

           Позивачем спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві, в результаті в задоволенні скарг відмовлено, а рішення – залишено без змін.

          ВАТ «Укрнафта» повторно оскаржили податкові повідомлення-рішення до ДПА України. Рішенням від 17.08.2007 року № 7925/6/25-0215 залишено скарги від 09.08.2007 р. № юр-1083 та № юр-1084 - без розгляду.

          Після звернення до суду, у зв'язку з рішенням ДПА у м. Києві від 27.08.2007 року № 3079/10/25-214 відповідачем було надіслано повідомлення-рішення від 04.09.2007 року № 0001324120/2 з нарахуваннями аналогічними податковим нарахуванням, що зазначені у повідомленні-рішенні від 16.05.2007 року № 0001324120/1.

          Виходячи з положень пп. 9 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», рентний платіж належить до загальнодержавних податків. Обов'язковість справляння рентного платежу за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, передбачено Указом Президента України «Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобувається в Україні» від 21.12.1994 року № 785/94.

          В період, за який відповідачем проводилась перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, розмір рентної плати за природний газ визначався ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», у відповідності до якого порядок оподаткування рентною платою природного газу, нафти і газового конденсату підлягав визначенню Кабінетом Міністрів України. Аналогічна ситуація і щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

            У відповідності до постанови КМУ від.23.12.2004 року № 1718, враховуючи ст. З Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», сума рентної плати визначається, виходячи із ставок цієї плати та обсягів видобутого природного газу. При цьому п.п. 3, 6 та 8 Порядку регулюють питання визначення та внесення до Державного бюджету України суми рентної плати лише у разі здійснення відпуску видобутих нафти, природного газу і газового конденсату, а п. 7 Порядку – у разі видобування нафти, природного газу і газового конденсату на родовищах з важкодобувними та виснаженими запасами.

           Роз'яснення щодо справляння ренти за природний газ, відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 17.01.2003 року № 2455, було надане ДПА України листом № 844/5/15-416 від 30.01.2003 року, в якому зазначено, що плата справляється тільки з газу природного, який добувається безпосередньо з газових родовищ.

           Враховуючи, що газліфтний газ, як і нафтовий (попутний) газ отримується з нафти, що видобувається з нафтових свердловин, такий газ обкладанню рентними платежами не підлягає.

           Згідно вимог пп. 4.4.2 «г» п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі – Закон), податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.  Податковими роз'ясненнями  вважаються будь-які  відповіді  контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

           Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що лист ДПА України № 844/5/15-4416 від 30.01.2003 року відповідає зазначеним вимогам і відповідно є податковим роз'ясненням з питання справляння рентної плати.

            Враховуючи також положення Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 12.04.2003 № 176, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 року за № 326/7647, роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень і податкових роз'яснень (п. 1.2.).

   Узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення - це оприлюднення офіційного розуміння податковими органами окремих положень законодавства у межах їх компетенції з питань оподаткування з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур (п. 1.4.).

    Податковим роз'ясненням уважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи (п. 1.7.).

   Узагальнюючі податкові роз'яснення надаються Державною податковою адміністрацією України і затверджуються її наказом (п. 1.8.).

     Податкові органи всіх рівнів при підготовці податкових роз'яснень та під час проведення апеляційних процедур користуються узагальнюючими податковими роз'ясненнями (п. 1.9.).

     Узагальнюючими податковими роз'ясненнями мають право користуватися усі платники податків при обрахуванні сум податкових зобов'язань та під час проведення апеляційних процедур (п. 1.10.).

    Податковим роз'ясненням, наданим на запит платника податків, користується платник податків при обрахуванні ним сум податкових зобов'язань та під час проведення ним апеляційних процедур (п. 1.11.).

            Тобто, в даному випадку доводи апелянтів щодо відсутності будь-яких роз’яснень з приводу даного питання від податкових органів та неналежністю листа ДПА України № 844/5/15-416 від 30.01.2003 року до таких роз’яснень є недоведеними та спростовуються обставинами справи і нормами чинного законодавства.

            У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пп. 4.4.1 «д» п. 4.4 ст. 4 Закону).

            За таких обставин, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ДПА у м. Києві, не застосувавши положення пп.4.4.1 Закону порушили дану норму, та незаконно нарахували рентну плату. Саме такого висновку дійшов і суд першої інстанції.

            Апелянти в обґрунтування своєї правової позиції посилаються також на те, що за результатами перевірки було донараховано до Держбюджету рентну плату за газ природний, який використаний для безкомпресорного газліфта та в подальшому реалізований в якості газліфтного газу ВАТ «Укрнафта» та Волинському ГПЗ за період з 01.10.2004 року по 31.12.2004 року сумі 507348,57 грн.

            Судова колегія не може погодитися з такою правовою позицією апелянтів та прийняти їх доводи, з огляду на наступне.

            У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 2, наказу Міністерства палива та енергетики України від 19.06.2002 року № 364, змісту галузевих стандартів ОСТ 39-049-76 «Збір і підготовка нафти і нафтового газу Терміни та визначення», затвердженого наказом Міністерства нафтової промисловості СРСР від 06.01.1997 року № 19, вбачається, що нафта, що видобувається (сира нафта) - це нафта, що видобувається з нафтового залягання, та яка містить в різних співвідношеннях нафтовий газ, пластову воду, сіль та механічні домішки, а нафтовий (попутний, супутній) газ - це газоподібна суміш вуглеводних та не вуглеводних компонентів, що видобуваються із нафти на об'єктах її збирання та підготовки.

            Закон України «Про нафту і газ» містить визначення поняття «газ» - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° С) і є товарною продукцією.

             Згідно з наказами Міністерства палива та енергетики № 595 від 21.10.2003 р. та № 116 від 26.02.2004 р. газ природний - це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводних та не вуглеводних компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск 760 мм ртутного стовпа і температури 20°  С) і є товарною продукцією.

             Відповідно до вимог Наказу Держстандарту України від 27.12.1995 року № 442, яким затверджено ДМСТУ 3278-95 «Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення», товарна продукція - це продукція, що призначена для реалізації.

             Пункт 17 Галузевого стандарту ОСТ 39-176-84 «Нафта та нафтовий газ. Збір, підготовка, транспортування, переробка нафтового газу. Терміни та визначення» передбачає, що нафтовий газ не видобувається як окремий вид продукції, а отримується в результаті сепарації нафти. Сепарація нафти - це підготовка нафти, яка полягає у відділенні нафтового газу від нафти.

            Наведене свідчить, що нафтовий (попутний) газ - це вуглеводний компонент, що міститься у нафті і є основною для виробництва продуктів переробки, зокрема зрідженого нафтового газу.

              Як вже зазначалося вище, встановлюючи підстави виникнення податкового зобов’язання у позивача, судом першої інстанції досліджувався лист ДПА України від 30.01.2003 року № 844/5/15-4416, яким було роз’яснено, що оскільки сума рентної плати за нафту і природний газ визначається, виходячи з обсягів відпущених нафти і газу, а попутний (нафтовий) газ не відпускається споживачам та не подається з промислів, рентна плата справляється тільки з газу природного, який добувається  безпосередньо з  газових родовищ.

                З огляду на викладене,  суд першої інстанції цілком обґрунтовано в своїй постанові посилається на пп. 4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону, відповідно до якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було змінене або скасоване.

               Слід також відмітити, що до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256, були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року № 422, проте останні жодним чином не змінювали об'єкт оподаткування (природний газ), а пише конкретизували його, оскільки основним принципом побудови системи оподаткування, згідно ст. З Закону України «Про систему оподаткування», є принцип - єдиного підходу, який означає, що при розробці податкових законів, а відповідно і при знесенні до них змін, обов'язково мають визначатися платник податку і збору обов'язкового платежу), об'єкт оподаткування, джерела сплати податку і збору обов'язкового платежу), податковий період, ставки податку і збору (обов'язкового платежу), строки та порядок їх сплати податку, підстави для надання податкових пільг.

             Оподаткування обсягів газу, який видобувається з нафтових свердловин, було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2005 № 59, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256.

             У період, за який проводилась податкова перевірка, ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256 встановлено, що рентна плата за видобутий нафтогазодобувними підприємствами нафтовий (попутний) газ не справляється (дана редакція постанови щодо попутного газу була чинною з 31.03.2003 року до 19.01.2005 року).

             Облік витрат на видобуток (валова собівартість) природного, попутного газів та на їх товарну кількість (собівартість товарна) проводиться у відповідності до Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, яка розроблена Центром організації, управління і економіки нафтогазової промисловості Міністерства палива та енергетики України.

              Витрати на обсяг природного газу, який   використовується   для   забезпечення   безкомпресорного   газліфтного   способу експлуатації, за мінусом вартості безповоротно втраченого газу, включаються у витрати на газ попутний. Для визначення суми зазначених витрат розраховується собівартість видобутку 1000 м. куб. газу природного, після чого шляхом множення зазначеної собівартості на обсяг газу, використаного для газліфтної експлуатації, за мінусом обсягу безповоротно втраченого газу, визначаються витрати, які необхідно вилучити із собівартості газу природного і включити у собівартість газу попутного (п. 4.1.2) Інструкції.

              Наведене вище дає всі підстави апеляційній інстанції прийти до однозначного висновку, що твердження відповідача щодо газліфтного газу, який відразу ж відпускається споживачам є безпідставним, оскільки споживачам одразу відпускається виключно видобутий природний газ. Газліфт ний газ відпускається після його приведення до ГОСТ 5542-87. При цьому в собівартість обсягів природного газу не включаються затрати на видобуток, транспортування, підготовку, закачку в нафтову свердловину, сепарацію, тощо, агента газліфту - газліфтного газу.

                Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

               Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

                Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішення, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.                   

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - відмовити.

           Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року – залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:              

Судді: