Ухвала суду № 3146530, 25.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-13075/08                                          Головуючий у І інстанції: Добрянська І.Я.

                                                                                                        Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«25» лютого 2009 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Літвіної Н.М. та Малиніна В.В.,                                   

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,   

 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Комфорту» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2007 року адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Комфорту» задоволено: визнано недійсним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва від 18.10.2007р. №0002382310/0 на суму 25126,5грн. Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача 3,4грн. витрат зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі  Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва (далі – «ДПІ у Святошинському районі») просить скасувати оскаржувану постанову  та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінія Комфорту» (далі – «ТОВ «Лінія Комфорту») у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вперіод з 04.07.2005р. по 31.10.2005р. ТОВ «Лінія Комфорту»придбавало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» (далі – «ТОВ «Батекс») на підставі виставлених рахунків-фактур товарно-матеріальні цінності та сплачував їх вартість, зокрема:

- згідно з рахунком-фактурою від 01.06.2005р. №06/01/9 позивач придбав у ТОВ «Батекс» товар на загальну суму 15161,58грн., в тому числі податок на додану вартість 2526,93грн.;

- згідно з рахунком-фактурою від 01.07.2005р. №07/01/6 позивач придбав у ТОВ «Батекс» товар на загальну суму 35012,52грн., в тому числі податок на додану вартість 5835,42грн.;

- згідно з рахунком-фактурою від 01.08.2005р. №08/01/3 позивач придбав у ТОВ «Батекс» товар на загальну суму 13565,22грн., в тому числі податок на додану вартість 2260,87грн.;

- згідно з рахунком-фактурою від 01.09.2005р. №09/01/5 позивач придбав у ТОВ «Батекс» товар на загальну суму 17596,68грн., в тому числі податок на додану вартість 2932,78грн.;

- згідно з рахунком-фактурою від 03.10.2005р. №10/03/3 позивач придбав у ТОВ «Батекс» товар на загальну суму 19165,74грн., в тому числі податок на додану вартість 3194,29грн.

Зобов'язання виконані обома сторонами та отримання товару підтверджуються видатковими накладними:

- від 01.06.2005р. №В-06.019 на суму 15161,58грн.;

- від 01.07.2005р. №В-07.016 на суму 35012,52грн.;

- від 01.08.2005р. №В-08.013 на суму 13565,22грн.;

- від 01.09.2005р. №В-09.015 на суму 17596,68грн.;

- від 03.10.2005р. №В-10.033 на суму 19165,74грн.;

та податковими накладними: від 01.06.2005р. №06019 на суму 15161,58грн.; від 01.07.2005р. №07016 на суму 35012,52грн.; від 01.08.2005р. №08013 на суму 13565,22грн.; від 01.09.2005р. №09015 на суму 17596,68грн.; від 03.10.2005р. №10033 на суму 19165,74грн.

Факт оплати отриманої продукції підтверджуються відповідними виписками з банківського рахунку: від 04.07.2005р. на суму 15161,58грн.; від 08.07.2005р. на суму 18000грн.; від 01.08.2005р. на суму 17012,52грн.; від 08.09.2005р. на суму 13565,22грн.;  від 30.09.2005р. на суму 17596,68грн.; від 31.10.2005р. на суму 19165,74грн.

Службовими особами ДПІ у Святошинському районі проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Лінія Комфорту» з питань правових відносин з ТОВ «Батекс» за період з 01.01.2004р. по 30.09.2007р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №194/23-809/32670189 від 08.10.2007р., яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 16751грн., оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.02.2006р. визнано недійсними установчі документи контрагента позивача ТОВ «Батекс» з моменту їх складання та свідоцтво платника податку на додану вартість від 23.06.2001р. № 370114223 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. На підставі зазначеного судового рішення ТОВ «Батекс» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002382310/0 від 18.10.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 25126,5грн., з яких 16751грн. – основний  платіж, а 8375,5грн. – штрафні санкції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного адміністративного суду про відсутність підстав у органу державної податкової служби для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, зважаючи на таке.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – «Закон») свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість  діє до дати його анулювання.

При цьому, на момент видачі позивачу податкових накладних, TOB «Батекс» було зареєстровано ДПІ у Святошинськомурайоні м.Києва у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже, мало право складати податкові накладні у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Окрім того, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000р. (далі – «Положення №79») передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Батекс» вважається анульованим та виключеним з Реєстру з 16.02.2006р., тобто після укладення договорів позивача з TOB «Батекс».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ  це - документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій: дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Батекс», то він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів (робіт, послуг), позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів TOB «Батекс», його свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 7.3.1 пп. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Батекс» виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом відвантаження товару і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок ТОВ «Батекс», тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по ПДВ, що відповідачем в Акті перевірки також не заперечується.

Таким чином, ТОВ «Батекс» виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 100501,74грн. у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України.

При цьому ні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006р, ні Акт перевірки не містить відомостей про визнання недійсними Голосіївським районним судом м.Києва будь-яких податкових накладних, що виписувалися ТОВ «Батекс».

Зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми податку на додану вартість в ціні придбання товарів, скасування установчих документів чи державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом першої інстанції обставин, які дають позивачу право на податковий кредит.

У законодавстві України з питань оподаткування відсутня правова норма, яка б визначала, що у випадку визнання установчих документів одного підприємства недійсними, інше підприємство, яке знаходиться чи знаходилось з ним у правовідносинах, повинно скоригувати суму свого податкового кредиту, а тим більш відсутня правова норма, яка б передбачала при таких обставинах право органів державної податкової служби застосовувати штрафні санкції.

Крім того, Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилався ДПІ у Святошинськомурайоні не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (а саме завищено податковий кредит з ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін. 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2007 року, – без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу -   з дня складення постанови в повному обсязі.

               Головуючий-суддя:                                                                                  Усенко В.Г.,

        судді:                                                                                                                      Літвіна Н.М.,                                                                                                                          

 Малинін В.В.