Ухвала суду № 3146447, 28.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-10455/08                                                   Головуючий у І інстанції – Попікова О.В.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            28 січня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Державного підприємства Кагарлицька виправна колонія № 115 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 09 листопада 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2004 року Кагарлицька виправна колонія № 115 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області №0000902301/3 від 22.10.2003 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 09 листопада 2007 року позов задоволено частково: визнано недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобов'язання  з ПДВ у сумі 92095,00 грн. (основного платежу) та нарахування 47214,00 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.   

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Кагарлицькою виправною колонією № 115 за період з 01.01.2000 року по 31.12.2002 року, за наслідками якої складено акт від 06.05.2003 року №63\23-1\08680230.

Проведеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем:

   - вимог пп. 3.11 п. 3.1 статті 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7, п. 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за 2000 рік на суму 352,32 грн., за 2001 рік – на  суму 16938,00 грн., за 2002 рік – на  суму 9655,00 грн. та завищення податку на додану вартість за 2001рік на 2019,00 грн.; - порушення вимог п.4.1 ст. 4,  пп. 7.2.8 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2000 рік на суму 95673,00 грн.  На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902301/3 від 22.10.2003 року, яким позивачувизначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 182114,50 грн., з яких 120633 грн. - основний платіж та 61481,50 грн. - штрафні санкції.

Перевіряючи обґрунтованість здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов’язань, колегія суддів зважає на наступне.

Так, у грудні 2000 року підприємством заявлено до відшкодування податок на додану вартість у сумі 95673,00 грн.  За висновками перевріяючих, основною причиною виникнення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань  з ПДВ за грудень 2000 року  є те, що підприємство неправомірно провело коригування розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ за грудень 2000 року у сумі (-)95707 грн., що документально не підтверджується. Зокрема, в ході перевірки встановлено, що протягом перевіреного періоду не велися журнал «Головна книга», облікові регістри по рахунках бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку складені не в повному обсязі, чим порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також перевіркою встановлено відсутність ведення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), чим порушено пп. 7.2.8  п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Виконуючи вказівку Вищого адміністративного суду України щодо з’ясування питання правильності донарахування ПДВ за 2000 рік у сумі 120633,00 грн. та зменшення від’ємного значення ПДВ, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до довідки, виданої органами статистики 09.08.2000 року, Кагарлицька виправна колонія № 115 здійснює наступні види діяльності:  вирощування зернових культур, вирощування буряків, м’ясне та молочне скотарство, свинарство, вирощування кормових культур, оптова торгівля недержавних організацій.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Досліджуючи правильність визначення позивачем податкових зобов’язань, можна зробити наступні висновки.

Відповідно до вимог статті 2 Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» спеціальний режим оподаткування, згідно якого не сплачуються до бюджету суми ПДВ, які визначено сільськогосподарськими товаровиробниками за результатами здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі (ст. 1 Указу № 1328/98, п. 11.29 статті 11 Закону України «Про ПДВ»), ця норма розповсюджується на сільськогосподарських товаровиробників, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50%  від загальної суми валового доходуцього  товаровиробника.

Як встановлено висновком судово-бухгалтерської експертизи від 19.01.2005 року підприємство не вело окремого податкового та бухгалтерського обліку за видами реалізованої продукції, а також у підприємства відсутні документи за 2000 рік, у зв’язку з чим неможливо встановити у цій частині відповідність нарахування платником податку податкових зобов’язань вимогам ст.  2 вищезгаданого Указу Президента.

Крім  того, відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Кагарлицька виправна колонія № 115 визначала податкові зобов'язання з порушенням вищевикладених приписів, оскільки підприємством не враховувалась оплата товарів (робіт, послуг), яка надходила на банківський рахунок, чим порушено принцип «першої події». 

Що ж стосується визначення підприємством податкового кредиту, то відсутність первинних документів також не дозволяє достовірно встановити відповідність задекларованих сум дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до наданих документів встановлено, що підприємство формувало податковий кредит на підставі оригіналів податкових накладних, отриманих від постачальників товарів (робіт, послуг). Експертом за результатами  дослідження Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) сформовано податковий кредит за наступними даними: дата отримання податкової накладної співпадає з датою виписки останньої. Разом з тим, експертом зроблено застереження, відповідно до якого не виключено, що окремі податкові накладні, які дають право підприємству на податковий кредит, могли залишитися не врахованими.

Таким чином, з врахуванням викладеного у судової колегії не має підстав для висновку, що судово-бухгалтерською експертизою податковий кредит підприємства був визначений, а питання визначення суми податкових зобов’язань залишилось не з’ясованим, оскільки відсутність первинних документів в однаковій мірі не дозволяє встановити правильність нарахування як податкового кредиту, так і податкових зобов’язань. 

            За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком судово-бухгалтерської експертизи та суду першої інстанції, що документально та нормативно не підтверджуються висновки перевірки про донарахування податку на додану вартість у сумі 120633,00 грн. та зменшення від’ємного значення чистої суми податкового зобов'язання з ПДВ за 2000 рік на суму 95673,00 грн.

Одночасно судовою колегією враховуються посилання апелянта на положення Переліку типових документів, які створюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств з зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого Наказом Головного архівного управління при КМУ № 41 від 20.07.1998 року. Однак  зі змісту зазначеного Переліку не випливає, що відсутність первинних документів, навіть у випадку законодавчо встановленої необхідності їх збереження, може бути підставою для ухвалення рішення на користь контролюючого органу.

З врахуванням того, що висновки акту перевірки підтверджуються лише у сумі 28538,00 грн., судова колегія вважає правомірним донарахування податкових зобов’язань  лише в цій частині та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 14267,50 грн.   

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.  

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 09 листопада 2007 року залишити без змін.

            Повний текст ухвали виготовлений 02 лютого 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 03 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

Судді: