Ухвала суду № 3146428, 22.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-9760/08 р.                          Головуючий у першій інстанції: Хрипун О.О.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            22 січня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                           Дурицької О.М., Літвіної Н.М

             при секретарі:                                                               Бадріашвілі К.С.,

             розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Е-Консалтинг» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

           ДП «Е-Консалтинг» звернулися до Господарського суду м. Києва   з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0010302302/0 від 19.10.2006 року та № 0010302302/1 від 19.12.2006 року щодо неправомірності включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку у складі вартості придбаних у ТОВ «Богдан-К» послуг.

          Постановою Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року позов задоволенов повному обсязі.

         Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2006 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №0010302302/0, яким згідно пп. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 274999,50 грн.. в тому числі 183333,00 грн. основного платежу та 91666,50 грн. штрафних санкцій.

                  За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Дана обставина підтверджується рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 27555/10/25-00 про результати розгляду первинної скарги.

                  19.12.2006 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0010302302/1, яке за своїм змістом співпадає з податковим повідомленням-рішенням № 0010302302/0 від 19.10.2006 року.

                   Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 828-23-2-31467680 від 09.10.2006 року «Про результати документальної невиїзної перевірки достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Е-Консалтінг» при взаємовідносинах з ТОВ «Богдан-К» за період з 01.06.2005 року по 30.06.2006 року», в якому зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з включенням до податкового кредиту за червень 2005 року сум податку по податкових накладних, виданих ТОВ «Богдан-К», в розмірі 183333,00 грн.

                 В акті, зокрема, зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006 року у справі № 2-1161/2006р установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Богдан-К» визнані недійсними, а тому податкові накладні, видані цим підприємством, є недійсними і як доказ податкового кредиту позивача за відповідні податкові періоди не приймаються.

                 Між ДП «Е-Консалтінг» (Замовник) та ТОВ «Богдан-К» (Виконавець) було укладено договори про надання послуг № 07/07М 2005 року від 03.06.2005 року на загальну суму 389600,00 грн. та № 05/52005 від 05.05.2005 року на загальну суму 710400,00 грн. На виконання зазначених договорів між Замовником та Виконавцем були складені акти виконаних робіт та видані податкові накладні на загальну суму 1100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 183333,00 грн., перелік яких наведений у таблиці № 1 акта перевірки. Розрахунки за договором здійснені в повному обсязі, за надані послуги ДП                      «Е-Консалтінг» перерахувало на користь ТОВ «Богдан - К» грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн

                  Суми ПДВ у загальному розмірі 183 333,00 грн. по виданим ТОВ «Богдан-К» були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2005 року.

                   Виходячи з положень  п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

                   Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

                   Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

                    -  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

                  -  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                  Згідно вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в)  повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д)  місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

                   Податкові накладні, видані ТОВ «Богдан-К» позивачу, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечується сторонами.

                   Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

                 Наведене вище свідчить, що чинним законодавством визначено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

                 Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7)

                  Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

                 Матеріали справи свідчать, що на момент видачі позивачу податкових накладних, ТОВ «Богдан-К» було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ, про що товариство мало відповідне свідоцтво, а, отже, і право складати податкові накладні.

                 Крім того, слід відмітити, що дійсно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006 року у справі № 2-1161 статут ТОВ «Богдан-К» визнано недійсним з моменту його складання, а також скасовано свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість. Проте ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2006 року згадане рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

                  Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007 року, яка ніким не оскаржувала ся та набрала законної сили 20.03.2007 року, провадження по справі закрито в зв'язку з ліквідацією ТОВ «Богдан-К» в межах процедури банкрутства.    

                  Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К» не вважається анульованим та виключеним з Реєстру з моменту його видачі, як про те стверджує відповідач, а сам факт ліквідації товариства не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

                  Слід також зауважити, що Господарським судом м. Києва правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.07.2006 року, яким Шандуру С.В., що значиться засновником ТОВ «Богдан-К», засуджено за фіктивне підприємництво, оскільки жодних доказів наявності в її подальших діях ще й ознак іншого кримінального карного злочину, зокрема, ухилення від оподаткування, підробки документів, шахрайства тощо, як суду першої, так і апеляційної інстанцій не надано.

                 Платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п. 1.3 ст. 1 Закону).

                 Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у ст. 2 Закону; б)  митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у п. 2.4 ст. 2 Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г)  при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д)  платники податку, визначені п.п. 2.3.4 п. 2.3 ст. 2 Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

                 Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону).

                  Отже, позивач, як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаних у ТОВ «Богдан-К» послуг, а чинне податкове законодавство не передбачає обов'язку покупця товарів, робіт, послуг (в даному випадку – ДП «Е-Консалтинг) сплачувати ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг безпосередньо до бюджету.                                                                  

                 Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо).

                  В свою чергу, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.

                  Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Богдан-К» не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

                 За таких підстав, до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник, а не позивач, а тому останній мав право на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Богдан-К» податкових накладних, що свідчить про безпідставність донараховування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 183333 грн. у відповідача не було.

                  Пункт 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що штрафні санкції  накладаються   на  платника  податків   у  розмірах,   визначених   цією   статтею,   за порушення податкового законодавства.

                  Враховуючи ту обставину, що колегія суддів встановила відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.                    

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

            За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Е-Консалтинг» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва - відмовити.

           Постанову Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року – залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                         

Судді: