Ухвала суду № 31455522, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 147854/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Юком» 20.03.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0002662340 від 21.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525 018,00 грн. за основним платежем та 2 041,00 грн. за штрафними санкціями, №0002992340 від 27.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525 018,00 грн. за основним платежем та 1 023,00 грн. за штрафними санкціями.

В позовній заяві зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято всупереч норм чинного законодавства, оскільки, екологічний податок справляється відповідно до фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення, то нараховуватись та сплачуватись до бюджету він повинен один раз, незалежно від кількості операцій по його перепродажу суб'єктами оптової торгівлі. Позивач придбав паливо у інших суб'єктів господарювання - ТОВ «Укройл» та у ТОВ «Корнелія» згідно договорів, які підтверджують, що нарахували та сплатили податок до бюджету, включиили його у собівартість палива, а повторна сплата екологічного податку законом не передбачена.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області №0002992340 від 27.12.2011 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Мукачівська ОДПІ Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 липня 2012 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального права, зокрема, п.п.241.2.1, п. 241.2 ст.242, пп.242.1.4 п.242.1 ст.242. пп.250.2.2 п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України.

Апелянт зазначає, що на підставі представлених договорів та актів прийому-передачі, видаткових накладних позивач ТОВ «Юком» реалізував ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» на території м.Мукачево в загальній кількості 19279,272 т. (дизельного палива-16309,619 т. та бензину- 2969,653т.), в т.ч.: за 1 квартал 2011 року-15640,972 т., за 11 квартал 2011 року - 3638,3 т.

Також ТОВ «Юком» податкові декларації екологічного податку за 1 та 11 квартали 2011 року до Мукачівської ОДПI не подавало.

Відповідно до пп.242.1.4 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України об'єктом та базою по екологічному податку оподаткування є: обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Відповідно до п.249.4 ст.249 Податкового кодексу України суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку. Відповідно п.250.1. пп.250.2.2 п.250.2 сч.250 Податкового кодексу України базовий податковий (зві тний) період дорівнює календарному кварталу: платники податку, крім тих. які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають, за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за паливо, реалізоване податковими агентами, за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлено статтею 244 Податкового кодексу України. Пунктом 2 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243. 244. 245 і 246 цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачу вати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті ж самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає правомірним нарахування екологічного податку на загальну суму 525018.29грн.. в т.ч. за 1 квартал 201 І року 415716,09грн.. за II квартал 201 І року-109302.2 грн. та штрафної санкції в сумі 1023,00 грн.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав, а представник позивача - заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим. .

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що, актом ДПІ у Дарницькому районі м.Києва № 7032/2305/31575358 від 24.10.2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, зокрема, при перевірці повноти визначення суми податкового зобов'язання по екологічному податку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в Мукачівську ОДПІ встановлено його заниження на загальну суму 525018,29 грн., зокрема за 1 квартал 2011 року на суму 415716,09 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 109302,20 грн. /а.с.9-49/.

На підставі вказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002662340 від 24.11.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525018,29 грн. за основним платежем та 2041 грн. за штрафними санкціями /а.с. 7/.

В порядку адміністративного оскарження ДПА у Закарпатській області частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року в частині 1018 грн. штрафних санкцій, скаргу позивача в частині оскарження 525 018,29 грн. екологічного податку та 1 023 грн. штрафних санкцій - за штрафними санкціями залишено без задоволення /а.с.59-62/.

27.12.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002992340, яким знову визначено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 525 018,29 грн. за основним платежем і 1023 грн. - за штрафними санкціями /а.с.8/.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог і скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області №0002992340 від 27.12.2011 року, тобто останнього податкового повідомлення-рішення, відповідає вимогам пп.5.1.2 п. 5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків,затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1440/18735, яким податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вищевказаного податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області №0002992340 від 27.12.2011 року, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам права.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, податковим органом в суді першої інстанції та при апеляційному перегляді не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Скасовуючи спірне рішення податкового органу, суд на підставі системного аналізу положень Розділу VIII Податкового кодексу України виходив з того, що особа може бути визнана податковим агентом екологічного податку при здійсненні оптової торгівлі паливом виключно за умови встановлення факту реалізації пального покупцю, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним придбаного палива.

Нормами статті 241 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

241.2. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

241.2.1. здійснюють оптову торгівлю паливом; торгівлю

241.2.2. здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Пунктом 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом та базою оподаткування були визначені обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4).

Як вбачається з акту перевірки, обставини використання контрагентами позивача придбаного палива під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися, а висновок про невиконання позивачем функцій податкового агента податковим органом зроблено виключно на підставі того, що позивач здійснював реалізацію палива ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», що протирічить самому поняттю екологічного податку, яке чітко пов'язує обов'язок по його сплаті з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин ( пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Суд також прийняв до уваги те, що відповідні норми Податкового кодексу України за період, охоплений перевіркою, не передбачали сплату екологічного податку на кожному етапі виробництва та продажу нафтопродуктів. Функції податкового агента відносно платника податку, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним палива повинен виконувати один із суб'єктів, визначених п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України. У разі виконання своїх обов'язків таким податковим агентом, що полягає в утриманні та внесенні до бюджету суми екологічного податку під час реалізації палива, повторна сплата цього податку іншими суб'єктами, навіть якщо вони підпадають під ознаки п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, призводить до подвійного оподаткування.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання по екологічному податку стало те, що на протязі періоду, охопленого перевіркою, тобто, з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року позивачем було реалізовано ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» нафтопродуктів в загальній кількості 19279,272 т., зокрема бензину в кількості 2499,703 т. та дизельного пального в кількості 16779,569 тон.

Придбання вищевказаних нафтопродуктів здійснено у ТОВ «Укройл» ( договор № ВГ20 від 10.03.2011 року /а.с.106/, а також у ТОВ «Корнелія»на підставі договору № КР-01/11-09 від 01.11.2009 року /а.с.115/, та угоди від 31.10.2010 року /а.с.118/.

Умови вказаних договорів (з урахуванням відповідних додаткових угод) встановлювали, що в ціну нафтопродуктів, які придбавав позивач, включено екологічний податок та відповідно до встановлених умов поставки покладали обов'язок сплати податку саме на постачальника.

Факт реалізації нафтопродуктів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме додатковою угодою № 34 від 01.01.2011 року / а.с.141/, та актами прийому передачі до неї /а с.142-143/, додатковою угодою № 35 від 01.02.2011 року / а.с.144/, та актами прийому передачі до неї /а с.145-152/, додатковою угодою № 36 від 01.03.2011 року (з урахуванням змін до неї) / а.с.154/, та актами прийому передачі до неї /а с.155-160/.

Вказані обставини відповідачем не заперечується, але при апеляційному розгляді представник податкового органу зауважив, що докази сплати екологічного податку вищевказаними постачальниками відсутні.

Колегія суддів вважає,що, оскільки вищевказаними договорами передбачена сплата податку в ціні придбаних нафтопродуктів, а податковий орган ні при проведенні перевірки, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді належних та допустимих доказів такої несплати не представив, то таке твердження відповідача є голослівним і не заслуговує на увагу.

Крім того, апеляційний суд вважає наголосити, що ст. 18 Податкового кодексу України зазначено загальне тлумачення понять, а саме визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом, для платників податків.

За приписами п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, щодо сплати екологічного податку, що стосується викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, функцію податкових агентів виконують дві групи суб'єктів господарювання: - суб'єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом; - суб'єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).

Однак, виходячи з аналізу як загальних так і спеціальних норм Податкового кодексу України, колегія суддів, не вбачає тлумачення та критеріїв визначення того, яка саме торгівля є роздрібною.

Також не покладено п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України та іншими положеннями обов'язок на суб'єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю паливом, сплачувати разом із суб'єктом, який придбав це паливо та використовує його в своїй господарській діяльності, екологічний податок.

Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.

З такою позицією погодився Вищий адміністративний суд України 25.04.2013 року по справі № К/9991/6418612/.

Оскільки, ТОВ «Юком» отримувало паливо від контрагентів-постачальників за ціною, до якої вже включений та сплачений був контрагентами екологічний податок, тому воно не є податковим агентом в розумінні п. 241.2 Податкового кодексу України, а відтак не зобов»зане сплачувати екологічний податок та подавати відповідну декларацію .

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 липня 2012 року у справі №2а-784/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В. С. Затолочний

Ухвала у повному обсязі складена 27.05.2013 року.