Ухвала суду № 31453286, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/48264/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Шевченко Н.О.,відповідача-1:Ткаченка С.В.,відповідача-2:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012

у справі № 2а/1270/1867/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (надалі - позивач, ПАТ «Алчевський металургійний комбінат») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (надалі - відповідач-1, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (надалі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування у розмірі 101 504 043 грн.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій полягає в тому, що неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача по ланцюгах постачання не впливає на податковий кредит покупця та не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, закріпленого нормами Податкового кодексу України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами господарської діяльності у лютому 2011 року позивачем отримано право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року становить 207 171 054 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС проведена документальна позапланова невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року. Актом перевірки від 20.04.2011 № 314/08-3/05441447 встановлено порушення позивачем п. 200.3, абз. «а», «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2011 року на 207 171 054 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2011 на 999 209 грн.

30.05.2011 з Державного бюджету України відшкодовано позивачу суму податку на додану вартість в розмірі 105 667 011 грн.

29.11.2011 позивачем подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, яким анульовано залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 101 504 043 грн.

02.12.2011 позивач подав відповідачу-1 уточнюючий розрахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011, яким визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку в розмірі 101 504 043 грн.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2011 року складено акт від 07.11.2011 № 486/08-3/05441447, висновками якого підтверджено відображення позивачем у декларації за лютий 2011 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 192 844 018 грн. Залишок в сумі 14 327 036 грн. не підтверджено в у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Крім того, в акті зазначено про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на 64 630 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01.01.2011 вступив в силу Податковий кодекс України, що є виключним законодавчим актом, який регулює питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за встановленою процедурою.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 названої статті).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 зазначеної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 200.11 ст. 200 Кодексу).

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12).

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума від'ємного значення податку на додану вартість сформована позивачем за наслідками здійснення господарських операцій з наступними суб'єктами господарської діяльності: ЗАТ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс», ЗАТ «Укренерготранс», ТОВ «ТД «Дон-Енерджи», ТОВ «НВП «Степ», ТОВ «Компанія «Укрметфлюси», ТОВ «Трансбуд», ТОВ «Славмел», ТОВ «НВП «Преміум інжиніринг», ТОВ «Інтерсіл», ТОВ «ТД «Валки», ПАТ «Кримсплав», ТОВ «Луганська Інженерно-Будівельна компанія», ТОВ «Ініос». Товарність господарських операцій та фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними документами. Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у відповідних податкових періодах.

З урахуванням того, що позивачем виконані усі вимоги податкового законодавства щодо обчислення та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи податкового органу про відсутність даних проведення зустрічних перевірок контрагентів та непідтвердження ними факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України по ланцюгу постачання.

Аналіз змісту положень Податкового кодексу України дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України стверджувати, що сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання свого зобов'язання перед бюджетом однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування іншою стороною.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 101 504 043,00 грн. сплаченого податку на додану вартість відповідно до декларації за лютий 2011 року, а відтак доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 у справі № 2а/1270/1867/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.