Ухвала суду № 31453287, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-56942/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Шевченко Н.О.,третіх осіб:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 2а-20883/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський Трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

треті особи Державна податкова адміністрація у Луганській області, Державна податкова інспекція у Артемівському районі м. Луганська

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009, задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Луганський Трубний завод» (надалі - позивач, ЗАТ «Луганський Трубний завод») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Державна податкова адміністрація у Луганській області, Державна податкова інспекція у Артемівському районі м. Луганська, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 0001112300/2, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 138 086,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 79 169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 917,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 і відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Артемівському районі м. Луганська було проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Луганський Трубний завод» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 22.09.2008 № 538/23-00/00190802. Відповідно до висновків податкового органу встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

На підставі вказаного акта перевірки 11.12.2008 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 138 086,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 79 169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 917,00 грн.

За наслідками звернення в порядку адміністративного оскарження скарги ЗАТ «Луганський Трубний завод» залишено без задоволення. З метою доведення до відома платника податків нових граничних термінів сплати податкового зобов'язання податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001112300/2 від 20.02.2009.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Однак технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який ЗАТ «Луганський Трубний завод» відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право поставляти та поставляло без нарахування податку на додану вартість, тобто із застосуванням пільгового режиму оподаткування.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізований металобрухт позивачем не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом пп. 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту.

Крім того, суди попередніх інстанцій доречно наголосили на тому, що зазначені відходи власного виробництва позивача не мають ознак товару, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами норми пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Таким чином, позивачем дотримано передбачених Законом умов віднесення вартості придбаної металопродукції до складу податкового кредиту шляхом використання її у господарській діяльності та залучення до виробничого процесу, тобто використання такого металу у виробництві власної продукції. Оцінка ж ефективності такого використання, а саме - вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів, виходячи із змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість», не впливає на відображення показників податкового обліку платника.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення ЗАТ «Луганський Трубний завод» як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому були реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму податку на додану вартість, розраховану із вартості цього металобрухту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 16.10.2012 у справі № 21-291а12, від 05.03.2013 у справі № 21-45а13, зокрема Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що законодавцем з метою вдосконалення правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту у Податковому кодексі України закріплено норму, а саме: пункт 199.6 статті 199, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-20883/09/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.