Ухвала суду № 31453246, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К-41244/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києвана постановуГосподарського суду міста Києва від 17.01.2008та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009у справі №29/79-А (22-а-15668/08) за позовомДержавного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»доДержавної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києвапровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва від 01.06.2006 №№0000322309/2, 0000722309/2, 0000452309/2, 0000712309/2.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва від 01.06.2006 №№ № 0000322309/2, 0000722309/2, 0000452309/2, 0000712309/2.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 30.06.2006 відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 01.04.2006, за результатами якої складено акт №2658-3003/29-09-01128297 від 30.06.2006;

- на підставі вказаного акту перевірки та за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 01.06.2006:

1) №0000322309/2, яким позивачу на підставі пп. «б» 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2835,00 грн. (у т.ч. по періодах: за жовтень 2005 - 567,00 грн., листопад 2005 - 567,00 грн., грудень 2005 - 567,00 грн., січень 2006 - 567,00 грн., лютий 2006 - 567,00 грн.) та у зв'язку з відшкодуванням зазначеної суми на момент перевірки донараховано штрафні санкції в розмірі 1420,00 грн.;

2) №0000722309/2, яким позивачу на підставі «б» 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано штрафні санкції за платежем «податок на додану вартість» у сумі 23296,00 грн.;

3) №0000452309/2, яким позивачу на підставі «б» 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 567,00 грн. та в зв'язку з відшкодуванням зазначеної суми на момент перевірки донараховано штрафні санкції у сумі 284,00 грн.;

4) №0000712309/2, яким позивачу на підставі «б» 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 210037,50 грн., з яких 140025,00 грн. - основний платіж та 70012,50 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, при вирішенні спору в частині порушень пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо правомірності формування позивачем валових доходів та витрат, судами попередніх інстанцій правильно враховано те, що податковий орган, донараховуючи позивачу податок на прибуток за послуги по зберіганню та охороні вертольотів по чотирьох договорах, безпідставно взяв до уваги лише додаток до одного з договорів без наявності первинних документів, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення у сфері оподаткування, а також те, що контролюючий орган дійшов неправомірного висновку, що операція з отримання позивачем двигуна Д-36 №2253601801004 підлягає відображенню в податковому обліку, оскільки вказана операція є другою подією та частково бартерною, наслідком якої є виникнення валових витрат.

Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено (що також підтверджується матеріалами справи), що позивач у жовтні-грудні 2005 року та у січні-березні 2006 року не надавав Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», ДАТ «Чорноморнафтогаз», ТОВ з ІІ «Тураєродан», СП ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг» послуг по зберіганню та охороні вертольотів, не отримував від зазначених підприємств грошових коштів як передплату за наведені послуги, у зв'язку з чим судами було зроблено вірний висновок про неможливість віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму в розмірі 13033,41 грн. за господарськими операціями, які ним не здійснювались та, як наслідок, вказане зумовлює відсутність підстав виписувати податкові накладні.

Судами також були досліджені первинні документи та правильно встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження своєчасності віднесення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань у січні 2005 року та в січні 2006 року за результатом виникнення першої з подій, - підписання актів виконаних робіт між позивачем та його контрагентами (ДАТ «Чорноморнафтогаз», ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг»).

Наведене також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №7217/7218 від 30.10.2007, проведеної у даній справі згідно ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 17.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний