Ухвала суду № 31453177, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/68886/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гордійчук М.П., Зайця В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року

у справі № 2а-9733/12/2610

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва

до Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» про стягнення заборгованості у розмірі 20 753,35 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва обґрунтувало тим, що суди попередніх інстанцій не врахували виникнення вказаної заборгованості з відшкодування виплати пенсій теперішнім пенсіонерам, які перебували на наукових посадах з 01.01.1997 по 04.11.2002, коли установа не перебувала на повному бюджетному фінансуванні.

У своїх запереченнях Державна установа «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки заборгованість з відшкодування виплат частини наукових пенсій виникла за період з 01.01.2010 по 31.05.2012, у якому відповідач вже був (і є на даний час) державною бюджетною науковою установою. Таким чином, різниця між сумою призначеної пенсії за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, зареєстрований Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.06.1992, код ЄДРПОУ 02128514. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА№151547 відповідач за організаційно-правовою формою є державною організацією.

Відповідно пункту 1.5 Статуту ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України», затвердженого розпорядженням Президії НАН України № 513 від 15.08.2008, відповідач є неприбутковою державною бюджетною науковою установою.

Постановою президії Національної академії наук України № 194 від 02.07.2008 найменування відповідача - Інститут харчової хімії та технології Національної академії наук України, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226 входив до складу Національної академії наук України, перейменовано на ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України».

Крім того, відповідно до довідок Національної академії наук України № 12/127 від 22.01.2002, № 12/89 від 19.06.2003, №12/327 від 28.11.2006, №12/165 від 14.05.2007, № 12/98 від 04.03.2008 відповідач є державною установою, яка фінансується повністю з Державного бюджету України за кодами програмної класифікації видатків та кодами економічної класифікації відповідно до кошторису, затвердженого Національною академією наук України.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення про наявність заборгованості з відшкодування різниці фактичних виплат на виплату пенсій, призначених згідно з Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01.01.2010 по 31.05.2012 у розмірі 20 753,35 грн.

Відповідно до довідки, наданої позивачем № 5066/03 від 07.06.2012, відповідач станом на 01.06.2012 має заборгованість на загальну суму 20 753,35 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач є державною установою та фінансується за кошти державного бюджету, а тому не повинен сплачувати різницю між сумою призначеної пенсії за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з обгрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини дев'ятої статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що державні бюджетні наукові установи, організації та вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації не сплачують різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Ураховуючи, що Державна установа «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» в період виникнення заборгованості у розмірі 20 753,35 грн. була саме неприбутковою державною бюджетною науковою установою, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вказаних коштів, як різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу та спростовуються наведеними вище нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 2391 КАС України.