Ухвала суду № 31452868, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К/9991/52358/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 рокуу справі№ 2а-1870/495/12за позовомПублічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»доДержавної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року у справі № 2а-1870/495/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 року, частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001422314/0/105863 від 30.12.2011 року, № 0002732306/0/105934 від 30.12.2011 року, № 0002742306/0/105936 від 30.12.2011 року в частині зменшення розміру суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 44 381,97 грн., № 0002722306/0/105933 від 30.12.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 44 381,97 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 763,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Суми планової виїзної перевірки ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, зокрема по податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 року, лютий, квітень-травень 2011 року, декларації з податку на прибуток складено акт від 16.12.2011 року № 9184/2314/05747991/89.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0001422314/0/105863, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 657 482,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 112 338,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002742306/0/105936, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 425,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002722306/0/105933, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45 425,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 10 763,50 грн., і податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002732306/0/105934, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 810,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 202,50 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по договорам, укладеним позивачем та TOB «АМБ-Трейд», TOB «Авитек Груп ЛТД», TOB «Торговий Дім «Агрінол», TOB «Бізнес-консалтинг плюс», ПП «Днепродон», TOB «Метал-Ресурс», TOB «Саббіа Груп», TOB «Сот Плюс», TOB «Техенергохім», TOB «Техно-асавир», TOB «Інвест-стіл» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень на перерахування грошових коштів, товарно-транспортних накладних, тощо.

Кошти за отриманий товар від зазначених контрагентів позивач сплатив у повному обсязі.

Також судами встановлено факт використання ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг у подальшій господарській діяльності підприємства.

Податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

Посилання податкового органу на те, що перевірки постачальників позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки товарів по ланцюгу до виробника, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено, оскільки невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

Враховуючи наведене та положення п. 1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено вказаних в акті перевірки порушень позивачем по зазначеним контрагентам, сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування платником сформована правомірно.

За посиланням на п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суди дійшли вірного висновку, що оскільки податковий облік з податку на прибуток та формування валових витрат здійснювалося позивачем за фактом отримання підприємством товарів від вищезазначених контрагентів, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0001422314/0/105863 підлягають задоволенню.

Що стосується формування валових витрат у період дії Податкового кодексу України, то зазначений Кодекс містить аналогічні положення із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган дійшов висновку про неправомірне включення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» до податкового кредиту суму 1 043,03 грн. по податковій накладній № 3032 від 31.07.2010 року, виписану ТОВ ВКФ «Старк», оскільки при проведенні зустрічної перевірки зазначеного контрагента встановлено, що податкова накладна № 3032 від 31.07.2010 року підприємством не виписувалася, а надана позивачу помилково, до податкових зобов'язань ТОВ ВКФ «Старк» не включалася, в бухгалтерському обліку та податковому обліку не відображалася.

Оскільки позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту по ТОВ ВКФ «Старк» по податковій накладній № 3032 від 31.07.2010 року на суму 1 043,00 грн., враховуючи що сума включена до розрахунку податкового повідомлення-рішення № 0002742306/0/105936 від 30.12.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині на суму завищення 1 043,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0002722306/0/105933 від 30.12.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму завищення 1 043,00 грн.

Податковим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2011 року № 0002722306/0/105933 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в т.ч. по завищенню по правовідносинам із ТОВ ВКФ «Старк» на суму 1 043,00 грн., яку, як зазначено вище, податковий орган зменшив правомірно. Але податковим органом встановлено дане завищення в періоді, в якому був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податкові перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми зазначеного закону не передбачали розмір та підстави для застосування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства, зокрема в разі зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи, що в судовому засіданні не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування фінансових санкцій іншими спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

Отже, штрафні санкції за зменшення суми бюджетного відшкодування за період серпень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року спірним податковим повідомленням-рішення від 30.12.2011 року № 0002722306/0/105933 податковим органом застосовані неправомірно.

Колегія суддів погоджується, що з огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001422314/0/105863 від 30.12.2011 року, № 0002732306/0/105934 від 30.12.2011 року, № 0002742306/0/105936 від 30.12.2011 року в частині зменшення розміру суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 44 381,97 грн., № 0002722306/0/105933 від 30.12.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 44 381,97 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 763,50 грн. підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 року у справі № 2а-1870/495/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак