Ухвала суду № 31452866, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/9991/50934/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Моторного О. А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Електропромсервіс" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Електропромсервіс" (далі - ПП "Електропромсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року позов ПП "Електропромсервіс" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Сихівському районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Електропромсервіс" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова 22 жовтня 2010 року здійснено планову виїзну документальну перевірку ПП "Електропромсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт №2682/23-209/31074973.

Як вбачається з акту перевірки ПП "Електропромсервіс" порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема занижено податок на прибуток на загальну суму 205223,00 грн. та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 164179, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0002692321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 264924, 00 грн., в тому числі основне зобов'язання 205223,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 59701,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0002702321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 246269,00 грн., в тому числі основне зобов'язання 164179,00 грн. штрафні (фінансові) санкції 82090,00 грн.

Підставою для донарахування основного податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стало те, що у перевіряємому періоді ПП «Електропромсервіс» мало взаємовідносини з ПП "ІКЦ "Облік". Відповідачем зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій з отримання товарів від ПП "ІКЦ "Облік" за період з січня 2010 року по липень 2010 року первинними документами, а також про відсутність фактичного отримання товарів від даного суб'єкта господарювання. Відтак, податковий орган вважає, що правочини, укладені позивачем з ПП ІКЦ "Облік" згідно приписів ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є водночас такими, що порушують публічний порядок, а отже - нікчемними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу №3 від 04.01.2010 року з ПП "ІКЦ "Облік". Фактичний продаж позивачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових та товарно-транспортних накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні для такого роду документів реквізити.

Щодо безтоварності операцій та неможливості невикористання придбаних позивачем товарів з тих підстав, що згідно відповіді ПП ІКЦ «Облік: постачальником товару, реалізованого для Позивача були ПП «Трейд-компані» та ТзОІ «Компанія Луфорсталь» господарські операції ПП ІКЦ «Облік» з ПП «Трейд-компані» та ТОВ «Компанія Луфорсталь» являються нікчемними, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ, первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст. 9 даного Закону, слугують також ствердженням виникнення податкових подій. Якщо документи заповнені постачальником за формою та з дотриманням відповідних правил, то немає ніяких підстав покупцю не відображати в своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (п. 5.2.1 ст. 5 вищевказаного Закону).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в вазі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) - п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 згаданого Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1 л. 7:4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі Розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що належно оформлені податкові накладні, видані ПП ІКЦ «Облік», яке було зареєстроване платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, не дають відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним на момент здійснення фінансово - господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого нарахування.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Електропромсервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. А. Моторний