Постанова № 31443072, 07.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2013 року № 826/3789/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012р. №0004522230, №00045322230

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби України, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.09.2012р. №0004522230, №00045322230.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

З огляду на те, що в судове засідання представник відповідача не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пріоритет Сервіс» (код ЄДРПОУ 31065419) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 310/1-22-30-31065419 від 21.09.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 207177грн., у тому числі за І кв. 2011р. на суму 207177 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану на суму 303833,34 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 303833,34грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.09.2012р.:

- № 0004522230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 207 178,00 грн., в т.ч. 207177,00 грн. - основного платежу, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- № 00045322230, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 303 834,00 грн., в т.ч. 303 833,00,00 грн. - основний платіж, 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сервіс», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Пріоритет Сервіс» (Замовник) в особі директора Приходько С.В. та ПП «СКС-Буд» (Виконавець) в особі директора Ковальчука І.І. укладено договір від 01.02.2011р. №97-ІІ на виконання робіт з підготовки та улаштування кабельних трас та встановлення обладнання на будівництві готельного комплексу на 255 номерів в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

На виконання умов договору ПП «СКС-Буд» виписано податкові накладні від 28.02.2011 №2823, від 31.03.2011 №3134, №3133, №3135, №3136, №3137 та акти прийому - передач виконаних робіт від 31.03.2011р., які вказані в акті перевірки.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року у сумі 303 333,33 грн. відображені у Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за березень 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Голосіївському районі м.Києва складено довідки від 07.04.2011 №7/15-225н, від 18.04.2011 №23/15-225н та акт від 28.07.2011 №843/3/23-40-35380415 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП. «СКС-Буд», якими встановлено, що станом на момент перевірки підприємство має стан 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», свідоцтво по реєстрацію платника ПДВ анульовано від 02.06.2011, не звітує про наявність основних фондів, відсутність транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), трудових ресурсів, здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що операції між контрагентом та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 27.03.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ, всі документи на підставі яких було призначено та проведено перевірку. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ПП. «СКС-Буд» має ознаки фіктивності, оскільки анульовано свідоцтво платника ПДВ та в акті перевірки вчинено запис про відсутність за місцезнаходження товариства станом на дату складання акту перевірки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом відбувались до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ та до дати складання акта перевірки ПП «СКС-Буд», в якому вчинено запис про стан платника.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Також, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Пріоритет Сервіс» з ПП «СКС-Буд» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ПП «СКС-Буд», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, зокрема, договір підряду №БК-67-ПС, де позивач виступав підрядником цього будівництва і використовував послуги ПП. «СКС Буд» для прокладання кабелю на даному об'єкті.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 28.07.2011 № 843/3/23-40-35380415 на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «СКС Буд» з висновків довідок про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сервіс» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.09.2012р. №0004522230, №00045322230.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян