Постанова № 31437863, 23.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 922/191/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю

прокурора - Здор Р.О. посвідчення № 013776 від 06.12.2012 року

представників:

позивача - не з'явився

3-тя особа на стороні позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за дорученням від 03.04.2013 року

3-тя особа на стороні відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1217 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року у справі

за позовом Прокурора Шевченківського району Харківської області, смт. Шевченкове в інтересах держави в особі Шевченківської районної державної Адміністрації Харківської області, смт Шевченкове, Харківської обл.

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м.Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с.Безмятежне, Шевченківського району, Харківської обл.

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Безм'ятежненська сільська рада Шевченківського району, с.Безмятежне, Шевченківського району, Харківської обл.

про визнання неукладеним договору

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Шевченківського району Харківської області в інтересах держави в особі Шевченківської районної державної Адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Безм'ятежне, в якій просить визнати неукладеними договори оренди землі, які укладені між Безм'ятежненською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 15.01.2002 року та від 25.02.2002 року. Прокурор також просить зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку загальною площею 99,6147 га, що знаходиться на території Безм"ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської та повернути її за належністю державі в особі Шевченківської державної адміністрації Харківської області (63601, смт. Шевченкове, Харківської області, вул. Лермонтова, 2, код ЄДРПОУ 24283422; 8001000876, МФО 851011 в ГУДКУ в Харківській області).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку загальною площею 99,6147 га, вартістю 2071089,2 грн., що знаходиться на території Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, та повернути ії за належністю - державі в особі Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 1147,00 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що землевпорядна документація станом 2009 рік розроблена, але Шевченківська райдержадміністрація відмовилась її приймати. Також зазначає, що 25 лютого 2002 року між Безм'ятежненською сільською радою Шевченківського району Харківської області та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної ділянки 175 га строком на 25 років. Вказаний договір на даний час зберігає юридичну силу, а тому відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на те, що у Безм'ятежненської сільської ради станом на час укладення Договору оренди землі від 25 лютого 2002 року не було повноважень розпоряджатися землями за межами населеного пункту. Спірну земельну ділянку відповідач використовує без відповідного рішення районної державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду та без договору оренди землі, укладеного з органом, що має право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та зареєстрованого згідно чинного законодавства.

Позивач у судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на те, що посилання відповідача на виготовлену технічну документацію є безпідставним, оскільки саме з вини відповідача протягом п'яти років не було вчинено належних дій для оформлення документів на право користування земельними ділянками в порядку, передбаченому діючим законодавством.

3-тя особа на стороні позивача відзив на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

3-тя особа на стороні відповідача також у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що з 1999 року по 2002 рік між Безм'ятежненською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 укладались Договори оренди земельних ділянок, останній укладений терміном на 25 років.

Приймаючи до уваги належне повідомлення представників сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача та 3-х осіб за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 25 січня 2002 року між Безм'ятежненською сільською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди землі (а.с.30,31).

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Безм'ятежненської сільської ради загальною площею 92,8 гектарів.

У п.6 Договору зазначено, що він укладений на 25 років.

25 лютого 2002 року між Безм'ятежненською сільською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) також укладено Договір оренди землі (а.с.32).

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору Безм'ятежненська сільська рада на підставі рішення ХХІ сесії ХХІІІ скликання від 04.02.2002 року надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Безм'ятежненської сільської ради загальною площею 175,2 га.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області № 499 від 28.12.2007 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), наданих із земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів - ріллі загальною площею 106,7698 га, сіножатей - 16 га та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, розташовані на території Безм'ятежненської сільської ради за межами населеного пункту. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 замовити у 15-денний термін технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та в шестимісячний термін надати до райдержадміністрації розроблену та погоджену в установленому порядку технічну документацію на затвердження. Попереджено про те, що в разі ненадання в установлений термін технічної документації на затвердження без поважних причин зазначений дозвіл втрачає чинність (а.с.24).

17 червня 2009 року Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято Розпорядження № 143, яким відповідно до ст.ст. 6,13, 21,41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.11 ст. 151 Земельного кодексу України визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 28 грудня 2007 року № 499 (а.с.25).

04 вересня 2012 року Державним інспектором сільського господарства в Харківській області проведено обстеження земельної ділянки площею 99,6147 га, яка знаходиться за межами с.Безм'ятежне, с.Кравцовка, Шевченківського району, за результатами якої складено Акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка невитребуваних паїв, які згідно договору оренди знаходяться в користуванні ТОВ «Золотий ВЕК-2012» на момент обстеження засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником, обробіток здійснює ФОП ОСОБА_1, документи , що посвідчують право на зазначену земельну ділянку відсутні, що є порушенням вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України (а.с.22).

Листом № 02-21/471 від 08.10.2012 року Безм'ятежненська сільська рада повідомила прокуратуру Шевченківського району Харківської області про те, що на території сільської ради ФОП ОСОБА_1 використовуються земельні ділнки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 139,4598 га, правовстановлюючі документи в сільській раді відсутні (а.с.23).

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державного акта), та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто районні державні адміністрації з моменту вступу в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (тобто, з 01.01.2002 року).

Пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2003 № 899-УІ, передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані договори оренди укладені з Безмятежненською сільською радою, проте станом на 25.01.2002 року Безмятежненська сільська рада вже не мала повноважень щодо розпорядження землями за межами населеного пункту та укладення договору оренди землі з ОСОБА_1 на земельні ділянки за межами населеного пункту, оскільки згідно згідно Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, повноваження щодо розпорядження вказаними землями, в тому числі і надання їх в оренду, з 01.01.2002 року перейшли до Районної державної адміністрації.

Посилання відповідача не те, що згідно п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки, колегія суддів вважає безпідставним з наступних підстав.

Договір підписаний 25.02.2002 року, тобто на час дії Земельного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2002 року, згідно якого повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів мала районна державна адміністрація, а не сільська рада. Таким чином, відповідач отримав у користування земельну ділянку на умовах, не передбачених раніше діючим законодавством. У відповідача з Безмятежненською сільською радою укладались договори оренди землі від 25.03.1999 року, 20.04.2000 року та 22.02.2001 року, які були зареєстровані згідно чинного законодавства та укладалися строком на 1 рік. Договір оренди від 22.02.2001 року припинив свою дію в зв'язку з закінченням терміну 22.02.2002 року.

На підставі аналізу діючого законодавства та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що Безмятежненська сільська рада укладати з відповідачем новий договір повноважень не мала.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В Державному реєстрі земель Шевченківського району відсутні зареєстровані правовстановлюючі документи на право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 99,6147 га на території Безмятежненської сільської ради, а також відсутні чинні рішення районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідачу, що підтверджує самовільне зайняття вказаної земельної ділянки відповідачем.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що вказаний договір оренди землі не відповідає чинному законодавству, не зареєстрований, укладений особою, яка не мала на це повноважень, у зв'язку з чим не набув юридичної чинності.

Посилання Відповідача на виготовлену технічну документацію відповідно до дозволу Шевченківської районної державної адміністрації є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 28.12.2007 року № 499 ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок та зобов'язано замовити документацію у 15-денний термін та надати її на затвердження в шестимісячний термін з дня винесення розпорядження. Отримавши вказане розпорядження він був попереджений про те, що у разі не надання в установлений термін технічної документації на затвердження без поважних причин, дозвіл на її виготовлення втрачає чинність.

Відповідно до частини 11 статті 151 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент винесення розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 17.06.2009 року № 143, чітко вказано, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Порядок отримання в користування саме не витребуваних земельних часток (паїв) земельним законодавством не встановлений, а тому застосовується аналогічний порядок згідно статті 123 Земельного кодексу, який передбачає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування, земельної ділянки, звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Тобто, в даному випадку застосовується аналогія закону для подібного виду правовідносин (як для порядку виготовлення проекту відведення так і для технічної документації із землеустрою).

В період з 28.12.2007 року по 17.06.2009 року, тобто на час дії дозволу, ФОП ОСОБА_1 до Шевченківської районної державної адміністрації не надано технічної документації на затвердження в установлений розпорядженням та законом строк. До Шевченківської районної державної адміністрації не надходила технічна документація із землеустрою на земельні ділянки на території Безмятежненської сільської ради, розроблена ФОП ОСОБА_1 і відмови в її затвердженні не було.

Позивач вказує на те, що неодноразово Листами від 26.06.2009 року № 01-20/985, 04.09.2012 року № Г-158/02-20, 18.09.2012 року № Г-208/02-20 районна державна адміністрація попереджувала відповідача про недопустимість використання землі без правовстановлюючих документів, неодноразово запрошувався на засідання робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земельних ресурсів та запобігання порушенням земельного законодавства, проте документація на земельні ділянки не була приведена у відповідність чинному законодавству і ніяких дій щодо укладення договорів оренди землі в порядку, передбаченому чинним законодавством відповідачем не здійснювалось.

ФОП ОСОБА_1 оскаржував розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 17.06.2009 року № 143, проте рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2012 року по справі № 5023/5263/12, яке ним не оскаржено і набрало законної сили, в задоволенні позову йому відмовлено в повному обсязі згідно

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку загальною площею 99,6147 га, вартістю 2071089,2 грн., що знаходиться на території Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, та повернути її за належністю - державі в особі Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання неукладеними Договорів оренди землі між Безм'ятежненською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 25.01.2002 року та від 25.02.2002 року з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч.2 с.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У ч.3 ст.180 ГК України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови договору оренди землі, і відсутність у договорі землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Договори оренди землі від 25.01.2002 року та від 25.02.2002 року, підписані між Відповідачем та Безм'ятежненською сільською радою, не містять таких істотних умов як відповідальність за несплату орендної плати, строк передачі земельної ділянки орендарю, відповідальність сторін за невиконання умов договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурором при поданні позову до господарського суду щодо визнання вказаних Договорів неукладеними невірно обрано спосіб захисту, з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Частиною другою ст. 16 ЦК України визначено способи захисту особою своїх цивільних прав та інтересів і передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині 2 ст. 20 ГК України також зазначено, яким шляхом захищаються права та законні інтереси суб'єкта господарювання і вміщено припис про можливість такого захисту й іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.8 абзац 6, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги прокурора в цій частині не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським

судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року у справі № 922/191/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанову складено 24.05.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Шепітько І.І.