Ухвала суду № 31431293, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12318/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року за адміністративним позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008272212 від 30 серпня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 13 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВКФ Колосс» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за результатами якої складено акт № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог: - ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 1 057 967, 00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року - 1 057 967, 00 грн.

30 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі акта перевірки № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0008272212, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 322 459,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 057 967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 492,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2011 року між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (генпідрядник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Колосс» (субпідрядник), з іншої сторони, укладено договір субпідряду № 115/2011.

Згідно з умовам укладеного договору, субпідрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати роботи по монтажу систем вентиляції і кондиціювання повітря та постачанню необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів та устаткування, на об'єкті: «Поточний ремонт приміщень будівель Генеральної прокуратури України по вул. Ісаакяна, 17 в м. Києві» та здати роботи генпідряднику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник зобов'язується забезпечити субпідряднику: фронт робіт на будівельному майданчику; врегулювати взаємовідносини з виконавцями суміжних робіт в питаннях черговості їх виконання; прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах та у строки, які вказані в договорі № 115/2011.

Згідно з п. 8.1 укладеного договору, загальна вартість робіт за цим договором складає 2 573 336, 98 грн., в тому числі ПДВ - 428 889, 50 грн.

05 квітня 2012 року між позивачем та його контрагентом укладено додаткову угоду № 1 до договору № 115/2011 від 16 грудня 2011 року.

Укладеною додатковою угодою, у зв'язку зі збільшенням обсягів виконання робіт, внесено зміни до п. 8.1 договору № 115/2011, а саме: «Договірна ціна робіт за договором № 115/2011 становить 5 914 162, 52 грн., у тому числі ПДВ - 985 693, 75 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року від 30 квітня 2012 року; податкові накладні за №№ 9, 145 від 30 квітня 2012 року на загальну суму 3 407 642,06 грн.

Крім того, 18 квітня 2012 року між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Колосс» (постачальник), укладений договір поставки № 27/04-2012.

За умовам укладеного договору постачальник зобов'язується виготовити залізобетонні облицювальні плити (товар) на об'єкт будівництва, зазначений в п. 2.2 договору № 27/04-2012, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором № 27/04-2012.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору, поставка товару здійснюється за умовами EXW-склад FCA (згідно з правилами Інкотермс, діючими на момент укладення договору № 27/04-2012) шляхом самовивозу, за адресою складу постачальника: м. Київ, вул. Ризька, 73Б, навантаженням на транспортний засіб покупця.

За змістом п. 2.2 укладеного договору вбачається, що товар за договором № 27/04-2012 поставляється покупцем на об'єкт будівництва «Реконструкції транспортної розв'язки на перетині бул. Дружби Народів та Надніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва».

28 квітня 2012 року постачальником виписані податкові накладні за №№ 10, 11 на загальну суму 1 202 791,68 грн., в т.ч. ПДВ - 200 465,28 грн.

30 квітня 2012 року постачальником виписані податкові накладні за №№ 13, 14, 15 на загальну суму 1 804 187,52 грн., в т.ч. ПДВ - 300 697,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2012 року та 30 квітня 2012 року постачальником виписані рахунки на оплату №№ 1064, 1065, 1067, 1068, 1069 та видаткові накладні №№ 1064, 1065 від 28 квітня 2012 року, №№ 1067, 1068, 1069 від 30 квітня 2012 року на загальну суму 3 006 979,20 грн., в т.ч. ПДВ - 501 163,20 грн.

На підставі вказаних накладних, товар постановлено на пункт розвантаження: м. Київ, бул. Дружби Народів та Надніпрянське шосе, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0008272212 від 30 серпня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятого ним рішення за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України з питань дотримання вимог податкового законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.