Постанова № 31425077, 21.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5023/5782/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговичана постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року у справі господарського суду№ 5023/5782/11 Харківської областіза заявоюфізичної особи - підприємця ОСОБА_4дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання банкрутомліквідаторСаутенко С.О.в судовому засіданні взяли участь представники :

ліквідатора боржника Саутенка С.О.:Петченко І.В. (довіреність б/н від 23.04.2013 року),ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":Горлач О.С. (довіреність б/н від 15.02.2013 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника) за статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том 1, а.с. 2 - 4).

Постановою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Саутенка С.О., якого зобов'язано у термін до 12.03.2012 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк, здійснити продаж всього майна банкрута, та надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна та оцінки майна, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута (том 1, а.с. 110 - 115).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року скасовано арешт, накладений на майно банкрута, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №1-6 площею 489, 7 м2 в літ "О-4" по АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №б/н від 21.11.2007 року, ОСОБА_9, приватний нотаріус ХМНО, зареєстрованих КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", 26.11.2007 року на підстав витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16790066, номер запису 4801 в книзі 1; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний №010769300917 від 29.12.2007 року, площа 0,2000 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а.с. 117 - 118).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2012 року (суддя Чистякова І.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, провадження у справі припинено, зобов'язано державного реєстратора внести до ЄДРПУО запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи-підприємця з обліку (том 9, а.с. 139 - 148).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як заставний кредитор боржника, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у затверджені звіту ліквідатора.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.12.2012 року у справі №5023/5782/11 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури (том 10, а.с. 113 - 122).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ліквідатор боржника арбітражний керуюий Саутенко С.О. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 06.03.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Цивільного кодексу України, статті 28 Господарського кодексу України, статей 1, 31, 23, 25, 29, 30, 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 50 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", пункту 24 Постанови КМУ "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" №1440 від 10.09.2003 року, пунктів 23, 26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 06.03.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників ліквідатора Саутенка С.О. та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розділом VІ Закону та статтею 41 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону) (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Частинами 1, 2, 4 статті 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону, опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Частиною 1 статті 25 Закону передбачено, що з дня свого призначення ліквідатор, зокрема, виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (в редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури у справі).

Отже, законодавцем передбачено, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обов'язків перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом від 12.09.2011 року , ліквідатор Саутенко С.О. надав суду супровідним листом (вх. №23087) від 18.12.2012 року звіт ліквідатора та документи на підтвердження завершення ліквідаційної процедури, а також клопотання (вх. №23077) про затвердження звіту ліквідатора, припинення підприємницької діяльності банкрута шляхом його ліквідації та визнання погашеними вимог кредиторів на суму 15 717 254, 50 грн., які не задоволені за недостатністю майна банкрута (том 9, а.с. 106, 107 - 123).

Розглядаючи у судовому засіданні від 20.12.2012 року звіт ліквідатора та додатки до нього, суд першої інстанції встановив, що ліквідатором опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури зі встановленням строку пред'явлення кредиторських вимог у газеті "Голос України" №11 (5261) від 20.01.2012 року (том 4, а.с. 17 - 32).

Судом першої інстанції встановлено, що у передбачений законом строк до боржника звернулося ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" з грошовими вимогами на суму 15 828 467, 57 грн., які ліквідатором боржника було розглянуто та визнано в повному обсязі.

Також судом встановлено звернення з кредиторськими вимогами до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 на суму 144 379, 18 грн. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на суму 177 025 грн., які ухвалами господарського суду від 20.12.2012 року залишено без розгляду, як такі, що подані з пропуском строку для їх пред'явлення (том 9, а.с. 131 - 134, 135 - 138).

Судом першої інстанції встановлено проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута, про що складено акт №1 від 14.09.2011 року, відповідно до якого виявлено зареєстроване за банкрутом на праві власності нерухоме майно: земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та нежитлові приміщення технічного поверху №1-6 в будинку літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатором вжито всіх необхідних заходів щодо розшуку, виявлення та повернення майнових активів банкрута та включення їх до складу ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів, зокрема, проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно з реєстрами заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (земельних ділянок, транспортних засобів тощо), що підтверджується довідками КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Управління Держкомзему у місті Харків, Управління Державтоінспекції УМВСУ в Харківській області, Інспекції державного технічного нагляду Харківської обласної державної адміністрації, встановлено відсутність виконавчих проваджень щодо боржника, здійснено дії з виявлення корпоративних прав банкрута (том 4, а.с. 36, 37, 39, 42, 45, 54).

Оцінивши надані ліквідатором документи в їх сукупності, суд першої інстанції у судовому засіданні від 20.12.2012 року дійшов висновку про те, що ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Саутенком С.О. проведено у встановленому законом порядку ліквідаційну процедуру банкрута та вжито усіх передбачених законом заходів для виявлення можливих майнових активів банкрута, сформовано ліквідаційну масу, надані ліквідатором документи засвідчують відсутність у банкрута будь-яких активів, за рахунок яких можна було б погасити кредиторську заборгованість, у зв'язку з чим затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі №5023/5782/11.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2012 року та приймаючи рішення про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури, апеляційний суд виходив з того, що ліквідаційна процедура підприємства-банкрута проведена з порушенням приписів чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, що, на думку апеляційного суду, свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, розміщене у газеті "Голос України" №11 (5261) від 20.01.2012 року (том 4, а.с. 17-32), опубліковано з порушенням строків, встановлених частиною 3 статті 23 Закону, в той час як не виявивши кредиторів боржника, ліквідатор в період вересень-жовтень 2011 року здійснив реалізацію майна боржника, зокрема заставного майна боржника, як фізичної особи, з біржових торгів, не повідомивши заставодержателя про час, місце та умови продажу заставного майна.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після визнання боржника банкрутом постановою суду від 12.09.2011 року, без здійснення оголошення про введення ліквідаційної процедури боржника та без вчинення інших відповідних дій з виявлення кредиторів боржника, які були зазначені самим боржником у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою згідно статей 47-49 Закону, ліквідатор розпочав продаж майна банкрута, про що на наступний день, 13.09.2011 року, в газеті "Біржовий вісник" №37-2 (531) від 13.09.2011 року здійснено оголошення.

Матеріалами справи (звітом ліквідатора) підтверджується фактичне проведення біржових торгів з реалізації заставного майна фізичної особи ОСОБА_4 14.10.2011 року, з нотаріальним посвідченням Договорів купівлі-продажу 09.11.2011 року та 25.10.2011 року (том 9, а.с. 110).

Однак до звіту ліквідатора не додано копій договорів про реалізацію майна боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності, не додано показників виявленої ліквідаційної маси боржника (даних її інвентаризації), які є обов'язковими додатками до звіту ліквідатора, чим порушено пункт 1 частини 1 статті 32 Закону.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи ліквідатора про те, що нездійснення публікації оголошення про введення ліквідаційної процедури з вини третіх осіб може звільняти ліквідатора від персональної відповідальності за належне проведення ним ліквідаційної процедури відповідно до статті 25 Закону (в редакції, чинній на момент проведення ліквідаційної процедури).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про неналежність дій ліквідатора в ході проведення ліквідаційної процедури, неповноту додатків до звіту ліквідатора, що виключає можливість затвердження такого звіту, з припиненням провадження у справі про банкрутство.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає про відсутність в додатках до Звіту ліквідатора за наслідком проведеної ліквідаційної процедури (том 9, а.с. 107 - 123) ліквідаційного балансу боржника, який повинен бути предметом дослідження у судовому засіданні по затвердженню звіту ліквідатора, повинен затверджуватися судом як окремий документ. Відсутність ліквідаційного балансу суб'єкта підприємницької діяльності виключає можливість його затвердження судом в ході розгляду справи та прийняття рішення про припинення провадження у справі про банкрутство відповідно до частин 1, 5 статті 32 Закону.

Доводи скаржника про неналежну оцінку апеляційним судом спірних доказів на підтвердження факту проведення ліквідатором ліквідаційної процедури банкрута зводяться до необхідності переоцінки та спростування доказів судом касаційної інстанції. Такі доводи є необґрунтованими, оскільки виходять за межі компетенції касаційного суду згідно зі статтею 1117 ГПК України.

При подальшому розгляді справи судам належить звернути увагу на приписи абзацу 7 статті 1, частини 7 статті 47 та частини 7 статті 48 Закону, в редакції Закону України №3795-VI від 22.09.2011 року, яка набрала чинності з 26.10.2011 року, згідно яких виключається можливість включення до ліквідаційної маси та продаж ліквідатором в ході ліквідаційної процедури майна фізичної особи-боржника, що передано в іпотеку за підставами, визначеними згідно договорів іпотеки, як такі, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи, дослідити належність дій ліквідатора боржника в ході ліквідаційної процедури та можливість завершення ним зазначеної процедури або, встановивши обставини неналежного виконання обов'язків арбітражним керуючим (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, керуючись чинними на момент такого розгляду нормами законодавства про банкрутство дійти висновку про можливість припинення повноважень (усунення) такого ліквідатора з призначенням іншого ліквідатора для забезпечення дотримання законодавства про банкрутство в ході здійснення провадження у справі про банкрутство №5023/5782/11.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками апеляційного суду та не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року у справі №5023/5782/11 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко