Постанова № 31425072, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5024/851/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Асоціації "ФІН"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 30.10.2012 року

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року

у справі № 5024/851/2012

господарського суду господарського суду Херсонської області

за позовом Приватної фірми "Полімер"

до Асоціації "ФІН"

про вилучення майна

за участю представників:

позивача - Руденка В.А.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Приватна фірма „Полімер" звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Асоціації „ФІН" (з урахуванням уточнень позовних вимог) про зобов'язання останньої повернути наступне майно: подрібнювач ІПР 450 м № 637, зварювально-мішкову машину, агломератор, плівкову машину.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.10.2012 року (суддя Гридасов Ю.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позов задоволено; зобов'язано Асоціацію „ФІН" повернути Приватній фірмі „Полімер" наступне майно: подрібнювач ІПР 450м №637; зварювально-мішкову машину; агломератор; плівкову машину; стягнуто з Асоціації „ФІН" на користь Приватної фірми „Полімер" 1 073 грн. витрат по сплаті судового збору; повернуто Приватній фірмі „Полімер" 568 грн. зайво сплаченого судового збору.

В касаційній скарзі Асоціація „ФІН" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 21.06.2004 року відповідач звернувся до ПФ „Полімер" з гарантійним листом, в якому просив надати в оренду без оплати в рахунок оренди приміщення під термопластавтомати наступне обладнання: подрібнювач ІПР 450 м № 637, зварювально-мішкову машину, агломератор, плівкову машину та гарантував повернення вищезазначеного майна у робочому стані за першою вимогою орендодавця.

02.12.2010 року ПФ „Полімер" звернулась до Асоціації „ФІН" з вимогою про повернення майна в строк до 10.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням відповідачем обумовленого майна після витребування його позивачем. На підтвердження факту знаходження цього майна у відповідача ПФ „Полімер" надала інвентаризаційний опис основних засобів станом на 15.01.2011 року, складений та підписаний на виконання наказу директора ПФ „Полімер" Пряжнева Б.А. № 3/1 від 10.01.2011 року комісією за участю посадових осіб обох сторін, зокрема, директора ПФ „Полімер" Пряжнева Б.А., майстра Куліш В.С., бухгалтера Рура Н.А. та директора Асоціації „ФІН" Арова Ф.Н.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов"язання відповідача повернути подрібнювач ІПР 450м № 637, зварювально-мішкову машину, агломератор, плівкову машину, місцевий господарський суд встановив факт укладення між сторонами договору оренди майна у спрощений спосіб на невизначений строк; відмови позивача від договору оренди і залишення без задоволення вимоги про повернення майна та, як наслідок, його зберігання відповідачем без достатньої правової підстави та застосування ст. 1212 ЦК України.

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для повернення вищезазначеного майна після вимоги ПФ „Полімер" від 02.12.2010 року, оскільки підстава, на якій набуто майно відпала, вказав на помилковість застосування судом першої інстанції положень ст.ст. 207, 208, 759, 763 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Приписами ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 762 цього ж Кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 284 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Аналізуючи вищезазначені норми матеріального права, апеляційний господарський суд дослідив правовідносини сторін і правильно зазначив, що гарантійний лист від 21.06.2004 року й інвентаризаційний опис основних засобів станом на 15.01.2011 року не є доказами укладення договору оренди спірного майна, переданого у користування безоплатно.

Водночас, суди попередніх інстанцій обгрунтовано послались на інвентаризаційний опис основних засобів станом на 15.01.2011 року, складений та підписаний комісією за участю посадових осіб обох сторін, як на належний доказ, відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, перебування спірного майна у відповідача, оскільки він містить в собі відомості, засвідчені підписом керівника Асоціації „ФІН" Аровим Ф.М., та на висновок судового експерта, виконаного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 389 від 09.10.2012 року, згідно якого підпис від імені Арова Ф.Н. в графі: "підпис" оригіналу інвентаризаційного опису основних засобів від 15.01.2011 року виконаний самим Аровим Феліксом Миколайовичем.

Крім того, згідно договорів купівлі - продажу № 80 від 20.03.2004 року, від 16.11.2006 року, листа № 27/14 від 29.03.2004 року, рахунку - фактури № 11 від 30.03.2004 року спірне майно належить позивачу на праві власності.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, висновки господарських судів щодо безпідставного знаходження спірного майна у відповідача, яке є власністю позивача, підтверджено наявними у справі доказами, зокрема оглядом місцевим господарським судом спірного майна в місці його знаходження в приміщенні відповідача за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 4.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з приписів вказаних норм та огляду на встановлення місцевим і апеляційним господарськими судами факту порушення відповідачем обов"язку щодо повернення спірного майна у строк до 10.12.2010 року, колегія суддів погоджується з висновками місцевого й апеляційного господарських судів про задоволення позову, оскільки підстава, на якій майно було набуто, відпала.

При цьому, враховуючи, що помилка у застосуванні місцевим господарським судом норм матеріального права не призвела до прийняття неправильного рішення у справі, апеляційна інстанція вірно залишила без змін судовий акт місцевого господарського суду.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновку експертизи чинному законодавству не підтверджені належними доказами, а тому не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, твердження скаржника щодо знаходження спірного майна у нього на балансі не спростовують обгрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про повернення цього майна власнику - ПФ „Полімер".

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків, в зв'язку з чим підстав для скасування судових актів попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Асоціації "ФІН" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року у справі № 5024/851/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко