Постанова № 31425064, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5015/2135/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидова А.М.,суддівШевчук С.Р., Владимиренко С.В., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на постанову у справіЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 № 5015/2135/12 господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "Лада-Плюс" доПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проТовариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" визнання договору поруки недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явились

- відповідача: не з'явились

- третьої особи: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.10.2012 (у складі головуючого судді Артимович В.М., суддів Кітаєвої С.Б., Чорній Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 (у складі головуючого судді Орищина Г.В., суддів Галушко Н.А., Краєвської М.В.), у справі № 5015/2135/12 задоволено позов Приватного підприємства "Лада-Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", визнано недійсним договір поруки № 06257-СО від 24.05.2011, укладений між ПП "Лада-Плюс" та ПАТ "Марфін Банк".

Судові рішення мотивовано тим, що договір поруки № 06257-СО від 24.05.2011 було укладено директором ПП "Лада-Плюс" з перевищенням повноважень, встановлений за відсутності попередньої письмової згоди власника підприємства - Козія В.В., а також наступного схвалення правочину відповідно до ст. 92, ч.ч. 2, 3 ст. 145, ст. ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями ПАТ "Марфін Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 203, ч. 4 ст. 209, 215, 241 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 45, ст. 78 Закону України "Про нотаріат", ст. 4-7 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 у справі № 5015/2135/12, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами безпідставно не взято до уваги рішення власника ПП "Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 про надання фінансової поруки, яке хоча й було нотаріально посвідчене 13.07.2011, однак датовано 24.05.2011 з засвідченням підпису власника підприємства Козія В.В. печаткою ПП "Лада-Плюс". Таким чином, скаржник вважає, що рішення власника ПП "Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 є належною попередньою згодою власника підприємства на укладення договору поруки №06257-СО від 24.05.2011.

ПП "Лада-Плюс" надало відзив на касаційну скаргу, вважає, що договір поруки від 24.05.2011 було укладено директором Музикою Р.В. без належних повноважень за відсутності попередньої письмової згоди власника підприємства Козія В.В. Просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа - ТОВ "Земкомерц" не скористалось правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.05.2013 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В. для розгляду касаційної скарги у справі №5015/2135/12.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 24.05.2011 між ПАТ "Марфін Банк" (кредитором) в особі керуючого центрального відділення банку Ляшенка С.О., що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Олеського міського нотаріального округу Носенком О.В. реєстровий № 1741, та ПП "Лада-Плюс" (поручителем) в особі директора Музики Р.В., що діє на підставі статуту, було укладено договір поруки №06257-СО, за умовами якого ПП "Лада-Плюс" поручилось перед банком за виконання боржником - ТОВ "Земкомерц" зобов'язань за кредитним договором №28800/ОF від 24.05.2011 зі всіма додатковими угодами до нього.

Договір поруки № 06257-СО від 24.05.2011 від імені ПП "Лада-Плюс" підписаний директором Музикою Русланом Володимировичем, який діяв на підставі статуту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно із п.п. 1.2.1, 5.2.1 статуту ПП "Лада-Плюс" в редакції від 02.09.2010, чинній на момент укладення договору поруки від 24.05.2011, власником ПП "Лада-Плюс" є гр. Козій Віталій Володимирович, який володіє 100% статутного капіталу підприємства.

Управління та контроль за діяльністю підприємства здійснюють власник підприємства та директор, який є виконавчим органом підприємства; вищим органом управління справами підприємства є власник підприємства (п.п. 6.1, 6.3, 6.5 статуту ПП "Лада-Плюс").

Відповідно до пп. 11 п. 6.4.2 статуту ПП "Лада-Плюс" до виключної компетенції власника підприємства належить надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів, згідно з якими підприємство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов'язаннями третіх осіб.

Директор підприємства в межах повноважень, наданих йому статутом укладає та підписує від імені підприємства будь-які цивільно-правові договори та угоди, із врахуванням обмежень, передбачених підпунктами 11, 15 п. 6.4.2 статті 6.4 цього статуту (пп."г" п. 6.5.1 статуту ПП "Лада-Плюс").

Згідно з рішенням № 19 від 24.05.2011 власника Приватного підприємства "Лада-Плюс", власник ПП "Лада-Плюс" Козій Віталій Володимирович вирішив:

- задовольнити клопотання ТОВ "Земкомерц" та підприємству виступити фінансовим поручителем перед ПАТ "Марфін Банк" по зобов'язаннях товариства за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством на наступних умовах: поновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 12 000 000,00 грн., строком до 1 року, відсотковою ставкою не більше 17,5% річних, зі сплатою комісій, штрафів, пені відповідно до кредитного договору;

- надати повноваження на укладення та підписання від імені підприємства з банком договору поруки на вищезазначених умовах, а також підписати усі інші необхідні документи необхідні для оформлення договору поруки з можливістю визначати інші умови договору поруки за узгодженням із банком.

Таким чином, в рішенні власника ПП "Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 не зазначено особи, якій надаються повноваження на укладення договору поруки з ПАТ "Марфін Банк" в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Земкомерц" за кредитним договором № 28800/ОF від 24.05.2011.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішення власника ПП "Лада-Плюс" № 19 від 24.05.2011 було нотаріально посвідчене 13.07.2011, тобто після укладення договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011. При цьому, на рішенні № 19 від 24.05.2011 нотаріусом зазначено, що ним 13.07.2011 засвідчується справжність підпису гр. Козій В.В., який зроблено у присутності нотаріуса.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на момент укладення договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 не було згоди власника ПП "Лада-Плюс" на укладення директором підприємства Музикою Р.В. договору поруки в забезпечення зобов'язань ТОВ "Земкомерц" за кредитним договором № 28800/ОF від 24.05.2011.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вбачається зі змісту договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 ПАТ "Марфін Банк" було обізнане про те, що при укладенні вказаного договору директор ПП "Лада-Плюс" Музика Р.В. діяв на підставі статуту, а тому не могло не знати про обсяг повноважень директора підприємства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП "Лада-Плюс" не вчиняло дій, які б свідчили про наступне схвалення договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що згідно з п.п. 6.4.2, 6.5.1 статуту ПП "Лада-Плюс" директор має право на укладення від імені підприємства договорів, згідно з якими підприємство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов'язаннями третіх осіб, у разі надання власником підприємства попередньої письмової згоди, а згідно з рішенням № 19 від 24.05.2011 власником ПП "Лада-Плюс" вирішено виступити підприємству фінансовим поручителем без зазначення особи, якій надаються повноваження на укладення договору поруки, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність повноважень у директора ПП "Лада-Плюс" Музики Р.В. на укладення та підписання від імені підприємства договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 5015/2135/12.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 30.10.2012 у справі №5015/2135/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко