Постанова № 31420185, 22.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.Справа № 5017/2331/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Сидоренка М.В., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" - Курченко Д.М., довіреність № б/н від 25.03.2013 р.;

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 005250 від 22.09.2012 р.;

від Біляївської районної державної адміністрації Одеської області - Гончаров В.М., довіреність № 01/01-08/2451 від 11.09.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012 р.

у справі №5017/2331/2012

за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар"

про стягнення 131275,60 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" (далі - ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар") про стягнення шкоди у сумі 131275,60 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2012 р. у справі №5017/2331/2012 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" на користь Біляївської районної державної адміністрації Одеської області 131275,60 грн. шкоди, стягнуто із ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" 2625,51 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем роботи по зняттю, перенесенню та знищенню ґрунтового покриву (родючого шару грунту) на орендованій земельній ділянці площею 10 га проводилось за відсутності спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок, а тому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області зроблено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, яка становить 131275,60 грн. Оскільки відповідач причинену шкоду не відшкодував, чим порушив інтереси держави в особі Біляївської районної державної адміністрації, то суд першої інстанції визнав, що Біляївським міжрайонним прокурором Одеської області правомірно заявлено позов у даній справі, а тому він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012 р. по справі №5017/2331/2012 за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" про стягнення 131275,60 грн. шкоди. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. На думку скаржника судом першої інстанції не було враховано того, що скаржником були зібрані та отримані усі необхідні документи для отримання спеціального дозволу на знаття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, проте на момент звернення апелянта до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області за отриманням такого дозволу, законодавчо не було визначено процедуру видачі таких дозволів, а тому скаржник вважає, що його дії виражені у знятті та перенесені ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу, не завдали шкоди державі, в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

У судовому засіданні від 17.04.2013 р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та прокурор у судовому засіданні надали пояснення згідно з якими не погоджуються з апеляційною скаргою та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012 р. без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарським судом, 20.03.2012 р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 56,7400 га строком на 49 років для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 23.03.2012 р. за №512100004001722.

Відповідно до умов п.п.29-30 вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012 р. орендар зобов'язаний, зокрема, додержуватись встановлених щодо об'єкту оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частини несе орендар.

13.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області

складено Акт обстеження земельної ділянки, який свідчить про те, що відповідачем роботи по зняттю, перенесенню та знищенню ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на орендованій земельній ділянці площею 10 га проводилось за відсутності спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок в порушення ст. 168 Земельного кодексу України.

На підставі встановлених порушень та керуючись "Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту)", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 p. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області 02 серпня 2012 р. розраховано шкоду, зумовлену зняттям ґрунтового покриву без відповідного дозволу на загальну суму 131275,60 грн.

Приписами статті 168 Земельного кодексу України встановлено, що ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" встановлений обов'язок власників та землекористувачів, в тому числі орендарів земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до наказу Держкомзему України „Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок" №1 від 04.01.2005 року власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву, якщо це призводить до порушення поверхневого шару ґрунту.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосовування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправної діяльності відповідача державі заподіяно шкоду шляхом зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, у результаті чого заподіяно шкоду, розмір якої становить 131275,60 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Нормами статті 1166 Цивільного кодексу України узгоджено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з положень ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положення цього ЦК України застосовуються, зокрема, до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (ст. 9 ЦК України). Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, відповідно статей 166 та 168 Земельного кодексу України, статей 2, 3 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону земель", Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958, та відповідно доНаказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 N 1, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за N 70/10350 "Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок"(надалі Порядок) останній визначає процедуру видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, а вимоги Порядку щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно п.п.3.1.-3.5. Порядку, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів. Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі -Держкомзему/) відмовляє у видачі дозволу. Відповідно до пункту "з" статті 25, статті 26 Закону України "Про землеустрій" робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель мають право розробляти юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Проект землеустрою повинен бути розроблений відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок розробки, розгляду, погодження, затвердження та внесення змін до проектів землеустрою.

Для отримання дозволу (п.п. 41.- 4.10 Порядку) власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник (далі -заявник) звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему (далі -інспекційного органу Держкомзему).

За результатами розгляду матеріалів інспекційний орган Держкомзему видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган Держкомзему письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови. Дозвіл (додаток 2) оформляється у двох примірниках. Перший примірник дозволу вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом заявнику, другий -залишається в органі, що його видав.

При цьому, облік виданих дозволів ведеться у Журналі реєстрації дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі -Журнал) (додаток 3), який ведеться в інспекційних органах Держкомзему (п.п. 5.1.-5.3 Порядку). Дозвіл повинен бути зареєстрований у день його видачі.

Цей дозвіл видається згідно заяви юридичної чи фізичної особи на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний інспекційний орган Держкомзему України відмовляє у видачі дозволу.

За п. 7.2. Порядку після проведення рекультивації порушених земель проводиться обстеження земельної ділянки і складається акт, який підписується представниками інспекційного органу Держкомзему, територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та заявником. В акті зазначається відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у проекті землеустрою, фіксуються показники агрохімічного паспорта земельної ділянки, з якої було знято родючий шар ґрунту, а також показники агрохімічного паспорта рекультивованої земельної ділянки.

Відповідно до пункту "з" статті 25, статті 26 Закону України "Про землеустрій" робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель мають право розробляти юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Проект землеустрою повинен бути розроблений відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок розробки, розгляду, погодження, затвердження та внесення змін до проектів землеустрою.

Перед видачею дозволу (п.п. 3.1. -3.4. Листа) на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки інспекційний орган Держкомзему України повинен обстежити земельну ділянку, на якій планується здійснити зняття родючого шару ґрунту. При обстеженні земельної ділянки, державний інспектор вивчає можливість виконання умов зняття та збереження родючого шару ґрунту, які визначені у проекті (наявність місць для складування родючого шару ґрунту, передбачувані способи його зберігання, транспортування до місця складування чи тимчасового зберігання).

Після проведення рекультивації порушених земель інспекційний орган Держкомзему України, який видав дозвіл, за участю представника територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та заявника проводять обстеження земельної ділянки і складають акт, в якому зазначається відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у проекті, фіксуються показники агрохімічного паспорта земельної ділянки, з якої було знято родючий шар ґрунту, а також показники агрохімічного паспорта рекультивованої земельної ділянки.

Якщо рекультивація порушених земель проводилась за кошти державного (місцевого) бюджету, приймання рекультивованих земельних ділянок та інших робіт, пов'язаних з охороною земель, здійснюється відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (протиерозійні гідротехнічні споруди, рекультивація порушених земель) державного замовлення, який затверджено наказом Держкомзему України від 09.12.96 N 112.

Також зазначені позиції викладені і у Листі Державного агенства земельних ресурсів та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 01.11.2007 N 6-8-1982/1049, Листі від 31.03.2008 N 6-8-804.

Додатково суд зазначає, що відповідно до Листа Державного агенства земельних ресурсів та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 27.11.2008 N 6-8-3923 однією із умов отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки на землях сільськогосподарського призначення є наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки, що є єдиним документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту, а не довідка про стан родючості ґрунтів земельної ділянки тощо. Органами, які видають агрохімічні паспорти на земельні ділянки, є обласні державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів та якості продукції і організації, які мають відповідні ліцензії. Для визначення якісного стану земель (наявності чи відсутності родючого шару ґрунту на землях несільськогосподарського призначення необхідно проводити ґрунтове обстеження земельної ділянки, на якій планується проведення земляних робіт. Відповідно до пункту "і" статті 184 Земельного кодексу України, статей 25 та 36 Закону України "Про землеустрій" проведення ґрунтових обстежень чи оновлення матеріалів ґрунтових обстежень земельних ділянок є одним із заходів землеустрою. Технічна документація щодо проведення (оновлення матеріалів) ґрунтових обстежень земель розробляється фізичними та юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт за відповідним кодом Єдиного ліцензійного реєстру кодів, робіт (операцій, послуг).

Також зазначені позиції викладені і у Листі Державного агентства земельних ресурсів та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 08.09.2008 N 6-8-2857/1272.

Таким чином, відповідачем не доведено вчинення з його боку дій передбачених ст.ст. 166 та 168 ЗК України, ст.ст. 2, 3 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Законом України "Про охорону земель", Положенням Про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958, Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 N 1, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за N 70/10350 "Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок", Листами Державного комітету України по земельних ресурсах і Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 10.03.2005 N 6-8-199, від 01.11.2007 N 6-8-1982/1049, від 31.03.2008 N 6-8-804, від 27.11.2008 N 6-8-3923, а тому правова позиція позивача не спростовується доводами відповідача.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

На підставі цього, колегія суддів вважає, що господарський суд повно дослідив обставини справи та прийняв рішення, що відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.05.2013 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.