Постанова № 31417362, 22.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.Справа № 5017/983/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Сидоренка М.В., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси - Камінська І.М., довіреність №3405/1.2. від 27.02.2013 р.

ліквідатор - Лісєєв К.Ю.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р.

у справі №5017/983/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси

до Закритого акціонерного товариства "Аурум"

за участю кредиторів:

ПАТ КБ "Надра"

ПП "ФІРМА НІКО"

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одесі

Одеський міський центр зайнятості

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Приморському районі м.Одесі

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС

КП "Теплопостачання м.Одеси"

ліквідатор Лісєєв К.Ю.

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

07.09.2012 р. господарським судом Одеської області прийнято постанову про визнання Закритого акціонерного товариства „Аурум" (далі - ЗАТ „Аурум") банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лісєєва Кирила Юрійовича.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до ЗАТ „Аурум" на суму 12131,29 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. (суддя Антощук С.І.) відмовлено у визнанні поточних грошових вимог УПФУ в Приморському районі м.Одеси до ЗАТ „Аурум" у сумі 12131,29 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до ЗАТ „Аурум" по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах у розмірі 12131,29 грн. не мають характеру поточних, тому що нараховані після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим, заява Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 12131,29 грн. визнана судом першої інстанції такою, що не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з даною ухвалою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. у справі №5017/983/2012 та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги в сумі 12131,29 грн. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси в повному обсязі та направити справу до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. На думку скаржника, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що згідно з витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ЗАТ „Аурум" не припинило своєї діяльності в результаті його ліквідації, а тому, оскільки підприємство не ліквідовано, то згідно ч.6 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV воно не звільнено від покладених на нього зобов'язань, щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 та №2.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Ліквідатор ЗАТ „Аурум" Лісєєв К.Ю. надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою та просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. без змін.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши з'явившихся представників учасників провадження у справі про банкрутство, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2012 р. господарським судом Одеської області прийнято постанову про визнання ЗАТ „Аурум" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лісєєва Кирила Юрійовича.

В офіційному друкованому органі України - газеті "Урядовий кур'єр" №170 від 20.09.2012 р. було опубліковано оголошення про визнання банкрутом ЗАТ „Аурум".

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до ЗАТ „Аурум" на суму 12131,29 грн.

Колегія суддів вважає заявлені вимоги скаржника необґрунтованими, з наступних підстав.

Статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема передбачено, що дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить умов, які б передбачали виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань, після відкриття ліквідаційної процедури, окрім випадків, прямо передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 8,9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Стаття 31 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до вимог п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в зв'язку з чим, вимоги заявника не є ані витратами першої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.

Відтак, беручи до уваги системний аналіз вищенаведених норм спеціального Закону, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, з дня оголошення боржника банкрутом та після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Виходячи зі змісту вказаної норми, поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Разом з цим, звертаючись із заявою про визнання поточних кредиторських вимог на суму 12131,29 грн., Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси зазначило, що вказані кошти нараховані як заборгованість ЗАТ „Аурум" за період з жовтня по грудень 2012 року щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. У той час як 07.09.2012 р. було винесено постанову про визнання ЗАТ „Аурум" банкрутом.

Таким чином, оскільки вказані кошти, визначені заявником у поданій заяві за період, за який підприємство не здійснювало господарської діяльності, заробітна плата не нараховувалась, а отже й підстави для нарахування вказаних сум з врахуванням вимог наведеної вище норми ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні.

Колегія суддів не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування всіх встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Так, зокрема в п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100- відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що відповідні витрати мають відраховуватись боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судом першої інстанції та вказано скаржником, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 12131,29 грн., що нараховані як відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за період з жовтня по грудень 2012 р., тобто після визнання ЗАТ „Аурум" банкрутом постановою від 07.09.2012 року, суд апеляційної інстанції підтримує висновок місцевого господарського суду про відхилення вказаних кредиторських вимог скаржника, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно - після визнання боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників боржника.

З огляду на наведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому вона є такою, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.05.2013 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.