Постанова № 31417341, 21.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 5017/3424/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А..

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Моххамад Асеф

Від ВКП „Ілона - ЛТД" у формі ТОВ: не з'явився

Від РВФДМУ по Одеській області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ілона-Плюс"

на рішення господарського суду Одеської області

від 01.04.2013 року

у справі № 5017/3424/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ілона-Плюс"

до відповідача: Малого колективного підприємства „Факс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виробничо - комерційного підприємства „Ілона - ЛТД" у формі ТОВ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального відділення фонду державного майна по Одеській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілона-Плюс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Малого колективного підприємства "Факс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виробничо-комерційного підприємства "Ілона - ЛТД" у формі ТОВ, та з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.03.2013р. просило господарський суд визнати за ТОВ "Ілона-Плюс" та Малим колективним підприємством "ФАКС" право спільної часткової власності на нежитлову будівлю магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31 в частках по 50% за кожним; визнати за ТОВ "Ілона-Плюс" право приватної власності на частину приміщень нежитлової будівлі магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31, загальною площею 284,9 кв.м., що складається із приміщення першого поверху загальною площею 2,4 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 8,9 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 11,1 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 9,7 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 102,2 кв.м, приміщення підвалу загальною площею 48,2 кв.м, приміщення підвалу загальною площею 102,4 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на договір № 1 про спільну діяльність від 15.01.1996р. та акт приймання-передачі майнових прав від 07.11.2012 року, за яким третя особа передала позивачу усі майнові права, які належать третій особі на підставі договору про спільну діяльність від 15.01.1996р., зокрема: право на 50% нежитлової будівлі магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Химиків, 31, виключне право на набуття долі другої сторони вказаного договору, право на отримання 50% доходу від використання вказаної будівлі, право на спільне користування вказаною будівлею, а також усі інші права, що належать третій особі за договором про спільну діяльність від 15.01.1996р.

А тому, на підставі ст. ст. 355, 356, 392 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що спірна будівля магазину "Будматеріали" була придбана ним за договором купівлі-продажу від 30.11.1995р., укладеним з представництвом Фонду держмайна по м. Южний, а не у рамках договору про спільну діяльність від 15.01.1996р., як стверджує позивач. Земельна ділянка, на якій розташована дана будівля, перебувала у довгостроковому орендному користуванні МП "ФАКС" ще задовго до укладення договору про спільну діяльність, про що прямо зазначено в договорі купівлі - продажу будівлі, у зв'язку з чим відповідачеві було видано державний акт на право постійного користування землею. Також, відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки свідоцтво про право власності на спірну будівлю було видано МП «Факс» 22.02.1996 року на підставі договору купівлі - продажу від 30.11.1995р., а не на підставі договору про спільну діяльність, про що третій особі і позивачеві було відомо.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року (головуючий суддя - Погребна К.Ф., судді - Д'яченко Т.Г, Зайцев О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи мотивував своє рішення тим, що право власності на спірне нерухоме майно за договором про сумісну діяльність від 15.01.1996р. до виробничо-комерційного підприємства "ІЛОНА-ЛТД" у формі ТОВ не перейшло і позивач не набув у законному порядку права на звернення із вимогами про визнання за ним права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ „Ілона-Плюс" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 432 ЦК УРСР, ст.ст. 355, 356, 364, 392 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Факс» заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивач та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників позивача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.11.1995 року між Представництвом Фонду держмайна по м. Южне (продавець) та Малим підприємством «Факс» (покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу будівлі загальною площею 579,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31 на земельній ділянці площею 1998 кв.м., згідно з достроковим договором оренди на землю № 14 від 21.10.1995р.

Умовами п.п. 1.2, 1.3, 3.1 даного договору визначено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі; згідно з актом оцінки, затвердженим Представництвом Фонду держмайна по м. Южне від 07.11.1995р. № 59, вартість будівлі, що відчужується, складає 5171005 крб.; передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю у 10 - денний строк з моменту повної сплати ціни продажу об'єкту.

Зазначена в даному договорі нежитлова будівля - магазин «Будматеріали» була передана покупцеві від продавця за актом приймання - передачі проданого майна від 22.02.1996р.

22.02.1996 року на підставі вказаного договору купівлі - продажу від 30.11.1995р., а також акту приймання - передачі від 22.02.1996р., Представництвом Фонду державного майна по м. Южне було видано покупцеві Свідоцтво про право власності, реєстраційний № 2, яким посвідчено, що МП «Факс» є власником окремо стоячої нежилої будівлі магазину «Будівельні матеріали» по віл. Хіміків, 31, м. Южне.

26.02.1996 року Южненським міським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, котрим посвідчено, що окремо збудована будівля магазину «Будівельні матеріали» в м. Южне Одеської області по вул. Хіміків, 31 зареєстрована за Малим підприємством «Факс» на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 30.11.1995р. та Свідоцтва про право власності від 22.02.1996р., виданого Представництвом Фонду державного майна по м. Южне.

У наступному, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.06.2008р., Южненською міською радою 11.03.2010 року видано МКП «Факс» Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1912 га, яка розміщується по вул. Хіміків, 31, м. Южне Одеської області, з цільовим призначенням для розміщення магазину.

15.01.1996 року між Малим підприємством „Ілона - ЛТД" та Малим підприємством «Факс» було укладено договір № 1 про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей, а саме: забезпечення приватизації окремо стоячої нежилої будівлі магазину "Будматеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31, загальною площею 590 кв.м.; здійснення організаційного процесу експлуатації приватизованого об'єкта; розвиток виробничо-технологічної бази; торгівля будматеріалами та супутніми товарами.

За умовами п.п. 1.2., 1.3 договору, керівництво спільною діяльністю покладається на МП «Факс»; сторони спільно приймають участь в реалізації даного договору грошовими коштами, трудовими ресурсами, виробничими та складськими потужностями.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що володіння об'єктом приватизації після юридичного оформлення на нього права власності визначено сторонами в розмірі п'ятдесяти відсотків площі кожному, що визначено план-схемою, яка є невід'ємною частиною даного договору (додатком № 1).

Також, сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до даного договору, в якій зазначено, що магазин придбаний сторонами в процесі приватизації згідно з договором за рахунок спільних фінансових ресурсів та належить сторонам в рівних пропорціях, по 50% площі у кожного, згідно з план-схемою (додаток № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є вимоги ТОВ „Ілона-Плюс" заявлені до МКП «Факс» про визнання за ТОВ "Ілона-Плюс" та МКП "ФАКС" права спільної часткової власності на нежитлову будівлю магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31 в частках по 50% за кожним; про визнання за ТОВ "Ілона-Плюс" права приватної власності на частину приміщень нежитлової будівлі магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за вказаною адресою, загальною площею 284,9 кв.м., що складається із приміщення першого поверху загальною площею 2,4 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 8,9 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 11,1 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 9,7 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 102,2 кв.м, приміщення підвалу загальною площею 48,2 кв.м, приміщення підвалу загальною площею 102,4 кв.м.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.

Статтею 392 ЦК України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на частину приміщень нежитлової будівлі магазину "Будівельні матеріали", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31, загальною площею 284,9 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову позивач вказує те, що 07.11.2012 року між Виробничо-комерційним підприємством "Ілона-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (третя особа у справі) та ТОВ „Ілона-Плюс" було складено Акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого третя особа передала позивачу усі майнові права, які належать третій особі на підставі договору № 1 про спільну діяльність від 15.01.1996р., зокрема: право на 50% нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Химиків, 31, виключне право на набуття долі другої сторони вказаного договору, право на отримання 50% доходу від використання вказаної будівлі, право на спільне користування вказаною будівлею, а також усі інші права, що належать третій особі за вказаним договором про спільну діяльність. Таким чином, вказує позивач, з дати підписання вказаного Акту право спільної часткової власності на спірне майно перейшло від третьої особи до позивача. Оскільки на його лист № 16/11 від 15.11.2012р. з пропозицією у строк до 25.11.2012р. юридично оформити угоду про розподіл спірного майна відповідач не надав відповіді, позивач на підставі приписів ст.ст. 355, 356, 392 ЦК України просив задовольнити позов.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, в редакції від 18.07.1963р., чинній на момент укладення договору про спільну діяльність від 15.01.1996р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 334 ЦК України, в редакції від 16.01.2003р., чинній на момент вирішення даного спору, згідно з якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 319 ЦК України, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів статей 33, 34 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, належних доказів, які б свідчили про наявність у позивача права власності на частину нежитлових приміщень будівлі магазину «Будматеріали» загальною площею 284,9 кв.м. та підтверджували факт набуття ним права власності на спірні приміщення на законних підставах, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

При цьому, місцевим судом установлено, що право власності на спірне нерухоме майно за договором № 1 про спільну діяльність від 15.01.1996р. до Виробничо - комерційного підприємства «Ілона - ЛТД» у формі ТОВ не перейшло і позивач не є тією особою, яка має суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов (визнання права власності на нерухоме майно на підставі ст. 392 ЦК України).

Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийняв правильне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року у справі № 5017/3424/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ілона-Плюс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.