Постанова № 31420016, 24.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа №5023/698/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Здор Т.О.;

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

Харківська міська рада - не з'явилась;

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова (вх. №848Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі №5023/698/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання договору дійсним

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

2. Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі №5023/698/12 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 загальною площею 961,7 кв. м., з яких житлова площа 496,7 кв.м.

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Будучи належним чином повідомлені про дату і місце судового розгляду позивач, відповідач Харківська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались, в судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили, про причини неявки суд не повідомили. Відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Прокурор у засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності третіх осіб за наявними у справі матеріалами, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом, між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 листопада 2011 року, за яким відповідач продає, а позивач купує наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-2" по АДРЕСА_1.

Вартість нерухомого майна була встановлена сторонами в розмірі 10000 грн.

Під час укладення договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 досягли письмової домовленості про його подальше нотаріальне посвідчення.

ФОП ОСОБА_2 неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_3 листами, в яких нагадував про необхідність нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Проте, відповідач, всупереч вимог статті 657 Цивільного кодексу України та пункту 1.7 Договору, яким встановлено, що у відповідності з положеннями діючого законодавства, Договір повинен бути у строк до 11.12.2011 року нотаріально засвідчений, що є необхідною умовою для здійснення подальшої державної реєстрації покупцем права власності на набуте ним на підставі договору нерухоме майно - належним чином на листи не реагував.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 220 Цивільного Кодексу України встановлює, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Положення ч. 3 ст. 640 Цивільного Кодексу України пов'язують момент чинності договору, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації з моментом його державної реєстрації.

З аналізу матеріалів справи та на підставі наведених норм місцевий господарський суд дійшов висновку, який підтримує колегія суддів, щодо відсутності правових підстав для визнання Договору дійним, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів на виконання ним вимог Закону та пункту 1.7. Договору щодо його нотаріального посвідчення, а також доказів, що підтверджують ухилення відповідача від нотаріального посвідчення Договору.

Отже, і підстав для задоволення первісного позову немає.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання за ФОП ОСОБА_3 права власності на нежитловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 загальною площею 961,7 кв.м, з яких житлова площа 496,7 кв.м., судова колегія зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_3 виконав реконструкцію нежитлової будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_1 під житловий будинок без розробки проекту та без дозволу на початок будівельних робіт.

Зазначена будівля належить позивачу на підставі договорів купівлі-продажу №2757 від 08.11.2011 року та №2760 від 08.11.2011 року.

ФОП ОСОБА_3 замовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій будівлі та можливість експлуатації її як житлового будинку по АДРЕСА_1.

З технічного висновку вбачається, що стан будівельних конструкцій будівлі забезпечує несучу здатність, достатню для її експлуатації, з відповіді Харківської міської СЕС, вбачається, що остання не заперечує проти експлуатації зазначеної будівлі.

Однак, враховуючи те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт позивач за зустрічним позовом не має можливості оформити право на нерухомість належним чином.

Але, згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена житлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Однак, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нежитлового будинку та прибудови, тобто він обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Нормами ЦК України передбачено, що позов про визнання права власності, іншого речового права, подається власником чи користувачем майна тоді, коли у інших осіб виникають сумніви щодо належності їм такого майна, наявності у них відповідного права на таке майно, якщо створюється неможливість реалізації позивачем свого права через наявність таких сумнівів, у випадку, коли суб'єктивне право ще не порушене.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

За таких обставин, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції щодо законності зустрічних позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі №5023/698/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 24.05.2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.