Постанова № 31420012, 24.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа № 5021/1741/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Овсієнко Д.Ю. за дорученням № 2083/02.02-17 від 15.10.2012 року

відповідача - Титаренко А.І. директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1286/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року у справі

за позовом Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", м. Суми

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Сумська міська рада звернулась до господарського суду Сумської області з позовм, в якому просить вважати укладеними зміни до договору № 29 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 5 березня 1996 року в частині розміру орендної плати, а саме, - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0 % від нормативної грошової оцінки землі"; а також судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Вказує на те, що відповідно до договору нормативна грошова оцінка землі та розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі підлягають щорічній зміні. У серпні 2012 року Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, на яке покладено обов'язок ведення обліку договорів оренди земельних ділянок, зверталося до відповідача з пропозицією про необхідність внесення змін до діючого договору оренди в частині розміру орендної плати, проте відповідач на дане звернення відповіді не надав.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні його представник зазначив, що зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що норми закону, якими збільшено мінімальний розмір орендної плати, не мають зворотної дії в часі та не поширюються на договори, укладені до набрання ним чинності. Крім того, вказав, що можливість зміни розміру орендної плати спірним договором не передбачено, так як він був укладений в 1996 році та істотно відрізняється від типового договору оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 березня 1996 року між Сумською міською радою (Орендодавець) та Акціонерним товариством "Усе для дому" (Орендар) укладений Договір № 29 на право тимчасового користування землею, зареєстрований у Сумському міськвиконкомі в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 29 (а.с.6).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору орендар (відповідач) прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,17 га строком на 50 років. Адреса місцезнаходження земельної ділянки в договорі не зазначена, проте сторони в судовому засіданні підтвердили, що земельна ділянка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13.

Згідно із розділом 2 Договору орендна плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку щомісячно рівними частками.

Розділом 3 Договору передбачено, що права і обов'язки визначаються за згодою сторін відповідно до Земельного кодексу України.

Позивачем підставою позову зазначено, що відповідно до Податкового кодексу України річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються відповідно до Бюджетного кодексу України (ст.290 Податкового кодексу України) і не може бути меншою для інших категорій земель (від категорій земель сільськогосподарського призначення) - трикратного розміру земельного податку (ст.288 Податкового кодексу України). Таким чином, позивач вважає, що орендна плата за даним договором повинна становити 4 % від нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, в підтвердження своїх вимог позивач надав рішення Сумської міської ради № 1119-МР від 26 грудня 2007 року "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми", рішення Сумської міської ради № 2763-МР від 24.06.2009 р. "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми", рішення Сумської міської ради № 1689-МР від 25.07.2012 р. "Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати", а також супровідний лист № 352/10.01-08 від 08.08.2012 року, яким надіслано на адресу відповідача рішення Сумської міської ради та запропоновано відповідачеві надати окремі документи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішеннями Сумської міської ради № 1119-МР від 26 грудня 2007 року "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми" та № 2763-МР від 24.06.2009 р. "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми" затверджені грошова оцінка земель м. Суми та розміри відсотків для обчислення орендної плати за користування землею.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діє з 01.01.2011 р.) розмір, форма і строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до Податкового кодексу України річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 290 ПК України) і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку (ст. 288 ПК України). Ставка земельного податку за користування земельними ділянками, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).

Вказані норми чинного законодавства вказують на те, що орендна плата за договором не може бути меншою, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009р. № 2763-МР передбачено, що для магазинів для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами орендна плата за землю встановлюється у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 116 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другої сторони.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Главою 20 Господарського кодексу України також визначено загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Проте, законодавець чітко визначив порядок внесення таких змін.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 року Сумською міською радою прийнято рішення № 1689-МР яким відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин Сумської міської ради від 07.06 2012 року № 58, ст.12 Земельного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 21,30 Закону України "Про оренду землі", відповідно до рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми"(зі змінами), : 1. Запропоновано орендарям, зазначеним у додатку до рішення, внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми" (із змінами). 2. Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради супровідними листами направити копію даного рішення Сумської міської ради орендарям відповідно до додатку. 3. Орендарям, зазначеним у додатку до рішення, у двадцятиденний строк після одержання супровідного листа з копією рішення повідомити управління земельних ресурсів Сумської міської ради про результати розгляду пропозиції. 4. Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради на підставі письмових згод від орендарів щодо внесення змін до договорів оренди землі вчинити дії по укладенню відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок. 5. Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради у разі недосягнення згоди щодо змін умов договору або у разі неодержання відповіді у двадцятиденний строк, передати спір на вирішення суду шляхом подачі позову (а.с. 7-9).

Додатком до рішення Сумської міської ради "Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати № 1689- МР від 25.07.2012 року " відповідачеві встановлено орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( а.с.9).

На виконання зазначеного вище рішення Управління земельних ресурсів 08.08.2012 року надіслало відповідачу супровідний лист № 352/10.01-08, в якому зазначило, що на виконання п.2 рішення Сумської міської ради від 25.07.2012 року № 1689-МР направляє пропозицію щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 31/1 від 05.03.1996 року за адресою: м. Суми, вул. 9-го Травня, 13 разом з копією рішення Сумської міської ради від 25.07.2012 року № 1689-МР (а.с.14).

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строки після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, колегія суддів вважає, що сторона договору, яка бажає внести змінити в договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Поняття "пропозиція про внесення змін до договору" та "проект змін до договору" законодавець вважає тотожніми.

З матеріалів справи вбачається, що Сумська міська рада на виконання рішення ради № 1689-МР від 25.07.2012 року направляла на адресу відповідача супровідний лист № 352/10.01.08 від 08.08.2012 року, яким надіслала йому копію рішення ради.

Супровідний лист № 352/10.01-08 від 08.08.2012 року на думку колегії суддів, не є «пропозицією про внесення змін до договору», оскільки відповідач, отримавши даний супровідний лист, був позбавлений права на його підписання у разі згоди чи надання протоколу розбіжностей у разі незгоди з ним.

Таким чином, в порушення вимог закону позивачем не додержано порядок внесення змін до існуючого господарського договору, передбачений ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, а саме не було направлено другій стороні проект змін до договору оренди.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у Додатку до рішення Сумської міської ради № 1689-МР вказаний номер договору - № 31/1 - оренди земельної Ділянки по вул. 9-го Травня, 13, проте між сторонами фактично 05.03.1996 року укладено Договір № 29.

Сумською міською радою зміни до Рішення Сумської міської ради № 1689-МР не вносились. Зазначені обставини сторони підтвердили під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що належних доказів в підтвердження порушення своїх прав позивачем протягом розгляду як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням належних доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ЦК України.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в позові.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20 березня 2013 року у справі № 5021/1741/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 24.05.2013 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Шепітько І.І.