Постанова № 31417856, 20.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2013 року Справа № 912/13/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І. представник, довіреність № 14-65 від 22.03.13;

від відповідача: Волошина О.О. представник, довіреність № 07/01-107 від 19.12.12;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2013 року у справі № 912/13/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 438 571 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2013 року у справі № 912/13/13-г (суддя Тимошевська В.В.) визнано недійсним пункт 7.2. Договору № 14/2127/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", в частині нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 140 135,38 грн., з якої: 31 676 грн. 42 коп. пені, 67 330 грн. 45 коп. три проценти річних та 41 128 грн. 51 коп. інфляційних втрат, а також 8 771 грн. 43 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору № 14/2127/11 від 30.09.2011 року щодо своєчасної оплати поставленого позивачем протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року природного газу, правом позивача на стягнення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, пені згідно п.7.2 договору.

Надаючи оцінку законності формулювання сторонами у договорі п.7.2 щодо порядку та розміру пені, господарський суд зазначив, що його зміст суперечить вимогам частини 2 статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що відповідач провів розрахунок за отриманий природний газ, прострочка платежу є незначною, у більшості випадків не перевищує одного місяця, враховуючи обставини, що спричинили несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання та вважаючи їх винятковими, суд скористався положеннями ст.233 Господарського кодексу України та зменшив розмір нарахованої позивачем пені.

Проведені позивачем нарахування вказаних інфляційних втрат та 3% річних господарський суд перевірив, визнав розрахунок помилковим в частині розрахунку 3% річних (помилка в розрахунку на 1 копійку).

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області у даній справі скасувати в частині зменшення розміру штрафу на 285 087 грн. 82 коп.

Зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, прийняття рішення без дослідження усіх істотних обставин справи, неправомірність висновку про те, що тяжкий фінансовий стан є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, що підлягає стягненню з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує її доводи. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення передбачено ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, 30.09.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2127/11 (далі по тексту - договір) відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору № 14/2127/11 від 30.09.2011року позивач передав протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 57 863 162 грн. 15 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 16 - 27).

В порушення умов договору відповідач не провів своєчасно та в повному обсязі оплату. Згідно наданого позивачем розрахунку на час звернення з позовом заборгованість була відсутня, однак порушення строків оплати мало місце (а.с.36 - 40). Як правомірно зазначено господарським судом, прострочка платежів є незначною, у більшості випадків не перевищує одного місяця,

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу пеня є одним з видів неустойки.

Згідно п. 7.2 договору №14/2127/11 від 30.09.2011 року у разі порушення покупцем умов цього договору щодо строків оплати (п.п.6.1 та 6.2), покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що погоджуючи такі умови нарахування, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені, що суперечить частині 2 статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Спростовуючи доводи апелянта щодо неправомірного зменшення господарським судом розміру пені, слід зазначити наступне:

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Скориставшись таким правом, господарський суд врахував як причини несвоєчасного внесення платежів відповідачем, так і відсутність основного боргу, незначний період прострочення оплати. Тобто, не тяжкий фінансовий стан відповідача (як то зазначає апелянт) є підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про зменшення пені.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд провів перевірку розрахунку позивача та дійшов вірного висновку про стягнення нарахованих сум з урахуванням помилки при розрахунку 3% річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та не вбачає підстав для зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2013 року у справі № 912/13/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 24.05.2013 року.