Рішення № 3141696, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2009 р.

Справа № 46/209

За позовом

Приватного підприємства “Фармацевтична компанія “Фармконтракт”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм”

Про

стягнення 8 793,07 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

не з’явився

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2008 року Приватне підприємство “Фармацевтична компанія “Фармконтракт” звернулося до суду з позовом від 06.11.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм” 8 648,82 грн. заборгованості за товар, поставлений відповідно до договору № 482 від 16.04.2007 р. та 392,20 грн. пені, 49,11 грн. 3 % річних з простроченої суми та 95,14 грн. інфляційних нарахувань.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/209 від 02.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 12.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 08.12.2008 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 13.11.2008 р. не надав. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою від 12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал № 46/209 від 02.12.2008 р. та 12.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви позовні вимоги Приватного підприємства “Фармацевтична компанія “Фармконтракт” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм” 8 648,82 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати поставлених та переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано належним чином засвідчені копії договору, видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, якими стверджується передача-приймання товару, накладної на повернення товару, оригінал банківської виписки про надходження коштів від відповідача, оригінал розрахунку ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007 р. Приватне підприємство “Фармацевтична компанія “Фармконтракт” в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм” в якості покупця уклали договір поставки № 482, за умовами якого продавець (позивач) зобов’язується продати, а покупець (відповідач) купити лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар) в асортименті, за цінами і в кількості згідно з видатковими накладними (рахунками-фактурами), що є невід’ємною частиною даного договору.

Загальна сума вказаної угоди становить сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними (рахунками-фактурами) протягом періоду дії договору, а саме: до 28.02.2012 р. (п. 1.2, п. 11.1).

У п. 4.1 договору № 482 сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.3 зазначеного договору покупець (відповідач) зобов’язаний оплатити поставлений товар у строк, вказаний у видатковій накладній (рахунку-фактурі), але не пізніше тридцяти календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Перехід права власності на товар відбувається після його отримання покупцем після підписання відповідної накладної представниками сторін.

Аналіз умов угоди № 482 від 16.04.2007 р. дає підстави стверджувати про існування між сторонами зобов’язань, що виникають з договору про купівлю-продаж.

За твердженнями позивача зобов’язання з продажу товару підприємство виконало своєчасно та у повному обсязі, натомість відповідач розрахувався за отриманий товар в не повному об’ємі.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку суми боргу, відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 10 465,59 грн., ним повернуто товар на суму 913,09 грн., а оплачено в розмірі 903,68 грн.

Дані розрахунки позивача знаходять часткове підтвердження в матеріалах справи. Так, згідно з накладними № РН-10455 від 26.06.2008 р. на суму 2 674,88 грн., № РН-11539 від 15.07.2008 р. на суму 129,50 грн., № РН-11544 від 15.07.2008 р. на суму 985,44 грн., № РН-12390 від 29.07.2008 р. на суму 955,06 грн., № РН-12385 від 29.07.2008 р. на суму 1 859,11 грн., № РН-12380 від 29.07.2008 р. на суму 1 209,60 грн., № РН-13206 від 12.08.2008 р. на суму 1 442,40 грн., № РН-13195 від 12.08.2008 р. на суму 1 209,60 грн. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 10 465,59 грн. Прийняття відповідачем товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЖ № 318963 від 17.07.2007 р. та № 319043 від 30.07.2008 р.

Відповідно до накладної на повернення товару № 807581 від 26.09.2008 р. відповідач повернув позивачеві товар вартістю 1 793,99 грн. тобто твердження позивача про те, що товар був повернутий на суму 913,09 грн. матеріалами справи не підтверджуються.

Аналіз банківської виписки, поданої позивачем на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі № 46/209 на підтвердження часткового погашення боргу відповідачем оплата товарів не дає можливості підтвердити надходження від відповідача коштів за вище переліченими накладними в сумі 903,68 грн. та не дозволяє встановити, які суми сплачені відповідачем за кожною з зазначених накладних, оскільки перерахування коштів відбувалося за 2007 рік та початок 2008 року і за товари, поставлені до 07.06.2008 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 482 від 16.04.2007 р. відповідач прийняв у власність належний позивачеві товар, але не оплатив його вартість. Згідно з поданими позивачем доказами борг відповідача становить 8 648,82 грн., тоді як заявленою до стягнення є сума 8 648,82 грн.

Виходячи з вимог діючого законодавства суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому позов Приватного підприємства “Фармацевтична компанія “Фармконтракт” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм” основного боргу підлягає задоволенню на суму 8 648,82 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 392,20 грн. пені, 49,11 грн. 3 % річних з простроченої суми та 95,14 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.1 договору від 16.04.2007 р. встановлено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, 3 % річних від простроченої суми і пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, за кожен день прострочки від суми простроченого платежу. При цьому, нарахування пені, в разі порушення покупцем строків оплати товару, не закінчується через шість місяців від дати, коли покупець повинен оплатити товар і здійснюється до дня виконання ним своїх зобов’язань з оплати товару.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3 % річних з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних відбувається за кожною накладною, але з порушенням п. 4.3 договору (строк оплати не визначається через 30 календарних днів). Також, позивачем не підтверджено належним чином дат проведення відповідачем часткової оплати за поставлений товар по кожній окремій накладній, а тому суд не в змозі провести уточнений розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов’язку сплатити кошти та з врахуванням часткового погашення боргу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Поданий позивачем розрахунок сум, що заявлені до стягнення не можна вважатися обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню на суму основного боргу, заявлену до стягнення позивачем, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення 392,20 грн. пені, 49,11 грн. 3 % річних з простроченої суми та 95,14 грн. інфляційних нарахувань залишити без розгляду.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігмафарм” (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 30110250) на користь Приватного підприємства “Фармацевтична компанія “Фармконтракт” (61123, м. Харків, вул. Блюхера, 25, корп. А, к. 83, ідентифікаційний код 34630180) 8 648 (вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 82 коп. боргу, 100 (сто) грн. 33 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

46/209

26.01.09