Рішення № 31412987, 24.04.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/8784/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

при секретарі Кудлач Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Джерело», ОСОБА_4, третя особа: ТОВ «Будолімп», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договорів недійсними та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсною угоду про внесення змін від 01.12.2009 року до договору про

інвестування будівництва № 100108 від 10.01.2008 року укладеному між ОСОБА_4 та ПП "ДЖЕРЕЛО" в частині, що стосується включення торговельного приміщення №220, площею 32,5 м.кв. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до переліку майна, що підлягає передачі гр. ОСОБА_4 у власність. Визнати недійсними: договір про відступлення права вимоги №Г-01-Н від 22.07.2010 року на приміщення №220, площею 32,5 м.кв. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, за посередництвом ПП «Джерело», та договір про відступлення права вимоги №Н-01-Г від 22.07.2010 року на вказане приміщення укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 за посередництвом ПП «Джерело». Визнати недійсною угоду №01-Г від 23.07.2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за посередництвом ПП «Джерело» про залік зустрічних вимог на приміщення №220, площею 32,5 м.кв. розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на торговельне приміщення розташоване в будівлі магазину непродовольчих товарів літ.2А-3 на другому поверсі №220, площею 32,5 м.кв. за АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач є громадянином Туреччини та зареєстрований в України як фізична особа-підприємець. 28.05.2008 року для здійснення підприємницької діяльності. З метою придбання офісного приміщення між ним та ТОВ «Будолімп» в особі директора Дворнікова В.В. був укладений договір №16 від 28.05.2008 року щодо надання позивачу агентських послуг для організації придбання комерційної нерухомості у забудовника ПП «Джерело» в особі директора Пежемського О.А. на участь у фінансуванні будівництва з наступною передачею позивачу у власність частини нежитлового торгово-адміністративного приміщення №220, площею 32,5 м.кв. розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вказаним договором передбачено обов'язок позивача перерахувати кошти у визначеному розмірі, а відповідач зобов'язаний передати у власність приміщення. Обов'язок ТОВ «Будолімп» полягав у оформленні за позивачем права власності, однак вказаних дій вчинено не було. Натомість позивачу стало відомо, що те саме приміщення, яке він придбав переходить у власність ОСОБА_4 по договору №100108 від 10.01.2008 року та внесених змін до нього від 01.12.2009 року. Крім того, в силу того що позивач погано розуміє українську мову, з метою оформлення права власності ним було підписано договори про відступлення права вимоги №Г-01-Н від 22.07.2010 року, за яким він переуступає спірне приміщення ОСОБА_4, та №Н-01-Г від 22.07.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_4 переуступає вказане приміщення позивачу. А також була підписана угода №01-Г від 23.07.2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за посередництвом ПП «Джерело» про залік зустрічних вимог на приміщення та грошової суми. Спірні угоди позивач вважає є такими, які не відповідають вимогам закону - нотаріально не посвідченні, відсутні підтвердження оплати приміщення з боку ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач та її представник по довіреності ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі та уточнили позовні вимоги в частині правової підстави, вказавши, що просять визнати спірні договори недійсним на підставі 230 ЦК України.

Представник ліквідатора відповідача по довіреності ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_4 та представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причин неявки та заяв про розгляд справи без їх участі суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За положеннями частин 1,2,3 ст.9 цього Закону, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Судом встановлено, що 28.05.2008 року між позивачем та ТОВ «Будолімп» укладений договір №16 доручення по організації придбання комерційної нерухомості, яким передбачено, що ТОВ «Будолімп» надає позивачеві агентські послуги по укладенню від його імені і по дорученню договору з Забудовником - ПП «Джерело» на участь у фінансуванні будівництва з наступною передачею позивачу у власність частини приміщення нежитлового торгово-адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1. ТОВ «Будолімп» зобов'язується укласти з Забудовником - ПП «Джерело» «Договір фінансування, згідно якого Забудовник зобов'язується організувати будівництво Генпідрядником і передати позивачеві у власність нежитлові торгово-офісні приміщення, загальною площею 32 кв.м., розташовані на 2 поверсі Об'єкту в узгодженні строки (а.с.6-8).

Між позивачем ОСОБА_1, ТОВ «Будолімп» та ПП «Джерело» укладено Додаток Б до вказаного договору №16 - Договір про фінансування будівництва без дати і номеру, де Замовник - ОСОБА_1 зобов'язується прийняти участь у фінансуванні будівництва нежитлового торгово-адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 Забудовник - ПП «Джерело» зобов'язується передати по акту прийняття - передачі у власність нежитлові торгово - офісні приміщення, загальною площею 32 кв.м., розташованих на 2 поверсі Об'єкту в узгодженні строки (а.с.9). Згідно додатку №1 до договору фінансування без дати і номеру визначена сторонами договірна ціна за загальну площу - 694880 грн.( а.с.13). Згідно наданих платіжних доручень позивачем на рахунки ТОВ «Будолімп» на виконання договору №16 від 28.05.2008 року сплачена сума -694880 грн.( а.с.14-16).

Між позивачем та ПП «Джерело» підписано Акт №Г-01 від 23.11.2009 року прийому-передачі об'єкта фінансування за Договором №16 від 28.05.2008 року, де зазначено об'єкт - в будівлі торговельне приміщення №220, площею 32,5 кв.м., розташоване на другому поверсі в будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даного акту ОСОБА_1 до ПП «Джерело» претензій щодо площі і його якісних характеристик не має (а.с.17).

Як вбачається в зазначеному договорі та додатку до нього і в акті прийому-передачі «об'єкта фінансування» наявні розбіжності в найменуванні об'єкту фінансування, його площі і адресі, які позивачем у судовому засіданні не усунуті, доказів внесення змін до вказаних договорів щодо об'єкту фінансування чи інших пояснень позивачем не надано.

10.01.2008 року між ПП «Джерело» та ОСОБА_4 укладено Договір № 100108 про інвестування будівництва, відповідно до якого інвестор - ОСОБА_4 зобов'язався прийняти участь в інвестуванні будівництва магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 «Забудовник» зобов'язується передати інвестору по акту прийняття-передачі у власність нежитлові приміщення, загальною площею 35 кв.м, розташовані на 2 ( другому) поверсі і нежитлові приміщення загальною площею 720 к.м., всього 755 кв.м. в узгодженні строки (а.с.24-27).

01.12.2009 року Угодою про внесення змін в Договір про інвестування будівництва №100108 від 10.01.2008 року, укладеною між ПП «Джерело» та ОСОБА_4, було змінено п.1.1 вищевказаного договору, а саме Інвестор зобов'язався прийняти участь в інвестуванні будівництва нежитлового торгово-офісного будинку (магазину непродовольчих товарів), розташованих на земельній ділянці площею 1,0532 га за адресою: АДРЕСА_1 «Забудовник» зобов'язується організувати роботи по будівництву Об'єкта, і передати на умовах цього Договору, Інвестору у власність майно, а саме нежитлові приміщення в Об'єкті, зазначені в Додатку №2 до цього Договору. У додатку № 2 в п.1 Інвестор отримує у власність і визначено перелік майна в Об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі в першій позиції зазначено майно: 2А-3, 2-й поверх, номер приміщення-220, торгове приміщення, загальна площа - 32,5 кв.м. ( а.с. 28-29).

22.07.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, укладений договір про відступлення права вимоги №Г-01-Н, де за умовами п. 1.1. та 1.2. позивач відступає, а відповідачка ОСОБА_4 набуває право вимоги, яке належне позивачу і виникло у відповідності із вказаним вище Договором доручення по організації придбання комерційної нерухомості № 16 від 28.05.2008 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будолімп» ( Боржник), із всіма змінами і доповненнями до нього станом на 22 липня 2010 року, в частині, що визначена цим Договором : одержує право вимагати розірвання Основного договору, повернення грошових коштів сплачених позивачем, стягнення будь-яких штрафних санкцій, вимагати від Боржника виконання зобов'язань по передачі у власність «Об'єкта фінансування» - нежитлове (торговельне) приміщення № 220 (згідно технічного паспорту Дніпропетровського МБТІ від 19.11.2009 р.) площею 32,5 кв.м., розташоване на другому поверсі в будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до Розпорядження Міського голови №1980 від 12.11.2008 р.). За відступлення права вимоги ОСОБА_4 сплачує позивачеві 694880 грн. до 30 липня 2010 року ( п.3.2). Строк дії договору до 01.10.2012 року ( п.6.6.). ( а.с. 31-33)

22 липня 2010 року між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем, укладений договір про відступлення права вимоги №Н-01-Г, де за умовами п. 1.1. та 1.2. відповідачка ОСОБА_4 відступає, а позивач ОСОБА_1 набуває право вимоги, яке належне Первісному кредитору - ОСОБА_4 і виникло у відповідності із вказаним вище Договором про інвестування будівництва № 100108 від 10.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Джерело» (Боржник), із всіма змінами і доповненнями до нього станом на 22 липня 2010 року, в частині, що визначена цим Договором : одержує право вимагати від Боржника виконання зобов'язань по передачі у власність нерухомого майна : нежитлове (торговельне) приміщення в будівлі офісне приміщення №220 (згідно технічного паспорту Дніпропетровського МБТІ від 19.11.2009 р.) площею 32,5 кв.м., розташоване на другому поверсі в будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до Розпорядження Міського голови №1980 від 12.11.2008 р.). Згідно п. 1.3 цього Договору Боржник свідчить і гарантує, що Первісним кредитором (ОСОБА_4.) грошові зобов'язання за Основним договором виконані належним чином в частині оплати вартості 32 кв.м. За відступлення права вимоги позивач сплачує ОСОБА_4 694880 грн. до 30 липня 2010 року включно (п.3.2). Строк дії договору до 01.10.2012 року ( п.6.6.) ( а.с. 34).

22 липня 2010 року на виконання вказаного договору відступлення права вимоги №Н-01-Г між позивачем та ПП «Джерело» підписано Акт №01-У-Г прийому-передачі об'єкта фінансування за Договором про інвестування будівництва №100108 від 10.01.2008 року, що складається: в будівлі торговельне приміщення №220 (згідно технічного паспорту Дніпропетровського МБТІ від 19.11.2009 р.), площею 32,5 кв.м., розташоване на другому поверсі в будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов п.3 та п. 4 цього акту ОСОБА_1 до ПП «Джерело» претензій щодо строків будівництва та площі не має (а.с. 36).

23.07.2010 року ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 уклали угоду № 01-Г за погодженням з ПП "ДЖЕРЕЛО" у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України про залік зустрічних вимог за грошовими зобов'язаннями за договором про відступлення права вимоги №Г-01-Н від 22 липня 2010 року в розмірі 694880 грн. та за договором про відступлення права вимоги №Н-01-Г від 22 липня 2010 року в розмірі 694880 грн.( а.с.35). За умовами п. 11 цього договору, строк його дії до 01 грудня 2100 року або до дати настання повного виконання зобов'язань сторонами по даній угоді ( а.с.35).

Згідно спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб - Приватне підприємство «Джерело» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, ліквідатором підприємства є ОСОБА_8 ( Постанова господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2011 року) ( а.с.90-92).

За положеннями ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач та його представник уточнили у судовому засіданні правову підставу і просили визнати недійсними зазначені вище: Угоду про внесення змін до Договору про інвестування будівництва №100108 від 10.01.2008 року, в частині, що стосується включення торговельного приміщення-220, площею - 32,5 кв.м , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до переліку майна, що підлягає передачі гр. ОСОБА_4 у власність; Договори про відступлення права вимог №Г-01-Н та № Н-01-Г від 22.07.2010 року, укладених між позивачем та ОСОБА_4 та Угоду № 01-Г від 23.07.2010 року між позивачем та ОСОБА_4 за посередництвом ПП «Джерело» про залік зустрічних вимог на підставі ст. 230 ЦК України, посилаючись, що позивач іноземець, погано розуміє українську мову, представник ПП «Джерело» скориставшись цим 22.07.2010 року, пояснив, що для оформлення права власності необхідно підписати спірні угоди про відступлення прав вимог та заліку зустрічних вимог з ОСОБА_4, що ним і було підписано. Позивач та його представник вважає, що внесення змін до договору №100108 від 10.01.2008 року є таким який вчинений під впливом обману, оскільки посадові особи ПП «Джерело» замовчували існування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, а саме з приводу включення його приміщення №220 до переліку приміщень, що підлягають передачі іншій особі ОСОБА_4, яку ввели в оману, оскільки ПП «Джерело» на момент укладення з останньою спірної угоди вже не були власником приміщення №220. Спірні договори нотаріально не посвідченні, відсутні підтвердження оплати приміщення з боку ОСОБА_4

Як вбачається із постанови СДСБЕЗ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.05.2012 року - в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України, за фактом можливих шахрайських дій ПП «Джерело» відносно ОСОБА_1 відмовлено за п. 2 ст. 6 КПК України ( а.с.122). Судом встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ПП «Джерело» до ОСОБА_4 про розірвання договору інвестування будівництва № 100108 від 10 січня 2008 року, що підтверджується ухвалою цього суду від 21 лютого 2013 року та резолютивною частиною рішення по даній справі від 17 квітня 2013 року ( а.с.158-159).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України в разі, якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Зі змісту вказаних вище спірних правочинів, вбачається, що останні містять всі суттєві умови: відомості стосовно сторін договору, предмету договору, ціни, наслідків, яке саме право вимог відступає одна сторона іншій. Право чини, кожен окремо, містять чітку інформацію по нерухомому майну «об'єкту фінансування» з приводу виконання зобов'язань і порядок передачі його у власність. Тому, вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що інша сторона договору ввела його в оману відносно умов спірних договорів. Доводи позивача з приводу того, що він є іноземцем та погано розуміє українську мову, само по собі не свідчить про введення його в оману при укладенні спірних договорів. Крім того, п.6.7 договорів №Г-01-Н від 22.07.2010 року та №Н-01-Г від 22.07.2010 року зазначає, що договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (а.с.33, 34-на звороті).

Посилання позивача на неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачкою нікітіною С.Б., не може бути підставою для визнання спірних договорів недійсними, дані обставини мають бути предметом в іншому цивільному провадженні.

Крім того, виходячи із положень ст. 230 ЦК України, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми, є введення однією стороною іншої сторони правочину в обман щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто, особи, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, повинні бути насамперед сторони даного правочину. Як вбачається із матеріалів справи за спірною угодою про внесення змін від 01.12.2009 року до договору про інвестування будівництва № 100108 від 10.01.2008 року, позивач не є стороною, оскільки ця угода укладена між ОСОБА_4 та ПП "ДЖЕРЕЛО" ( а.с.28-30).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

Таким чином, оскільки позивачем не доведено істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману, заяв клопотань і інших належних і допустимих доказів позивачем не надано, суд вважає що до спірної угоди і спірних договорів не можуть бути застосовані положення ст. 230 ЦК України, а тому у позові щодо визнання їх недійсними необхідно відмовити.

Виходячи зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування», передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 1-4 Постанови Кабінету міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні компетентними державними органами відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає погодженню виконавчим комітетом відповідної ради.

Наданий позивачем Технічний паспорт на громадський будинок в будівлі магазину непродовольчих товарів літ.2А-3 на ІІ поверсі приміщення поз.220 від 21.04.2011 року (а.с.37-41), свідчить лише про фактичний стан житла та містить дані про площу приміщення, кількість кімнат, матеріалі, з якого виготовлені стіни і перегородки, а також інвентарну вартість приміщення.

Виходячи з вимог вказаних норм закону і встановлених обставин справи до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. Надані позивачем копії судових рішень ( а.с.102-118) не відповідають вимогам ст.ст. 57-59 ЦПК України - допустимості і належності доказів. Крім того, із наданих судових рішень вбачається наявність співвласників спірної новобудови, які не співпадають з співвласниками визначених в акті ідеальних часток від 21.04.2001 року ( а.с. 42).

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За умовами п.3.1.3 Додатку Б до договору №16 про фінансування будівництва без дати і номеру, відповідач ПП «Джерело» (Застройщик) зобов'язався надати позивачеві документи, у тому числі копію рішення виконкому необхідні для отримання позивачем свідоцтва про право власності на «об'єкт фінансування» ( а.с.9).

Представник відповідача ПП «Джерело» визнав існування між сторонами домовленості щодо спільного будівництва будинку та внесення позивачем вкладу у його будівництво, а також право власності на спірне приміщення №220, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Однак, посилання позивача на існування домовленості про те, що відповідач після здачі будинку в експлуатацію переоформить права власності на приміщення №220 ( об'єкта фінансування) на позивача, не може бути підставою для визнання за ними права власності на будинок на підставі ст. 331 ЦК України.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на новозбудоване нерухоме майно має здійснюватися за наявності даних про те, що особа, яка вважає, що її права порушенні довела, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Наданий позивачем лист виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02.09.11 року не є доказом наявності спору про право, оскільки даний лист містить роз'яснення з даного питання, а не є рішенням компетентного державного органу про відмову позивачеві в реєстрації права власності. ( а.с.43).

За положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає необхідним відмовити позивачеві в задоволенні вимог щодо визнання за ним право приватної власності на торговельне приміщення, розташоване в будівлі магазину непродовольчих тоарів літ. 2А-3 на другому поверсі №220, площею 32,5 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про основи містобудування», ст. ст. 6, 182, 230, 331, 512, 627 ЦК України, ст. ст. 3,4, 10, 11, 15, 60, 88, 131, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Джерело», ОСОБА_4, третя особа: ТОВ «Будолімп», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання договорів недійсними та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Кононенко