Рішення № 3141257, 02.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.08 Справа№ 33/243

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(м. Львів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми «Практик»(с. Туринка)

про :

стягнення 65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп.

Суддя: Цікало А.І.

При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Скрут Л.Б. –представник (довіреність № 4149 від 02.04.2008 р.)

Відповідача:

Практик Г.В. –директор (протокол № 9 від 06.11.2006 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

В судовому засіданні 02.12.2008 р., представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(м. Львів) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми «Практик»(с. Туринка) про стягнення 65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.12.2008 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.11.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги повністю з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.11.2008 р. виконав частково, відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги, представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 02.12.2008 р. представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд задоволити позов з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

22 листопада 2006 року між ВАТ КБ "Надра" Львівське РУ та ТзОВ виробничо комерційна фірма «Практик»укладено Договір кредитної лінії № 1580/МК на суму 100 000,00 ( сто тисяч) гривень 00 коп. із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - не пізніше 20.06.2008 р. із сплатою 20 % (двадцять відсотків) річних.

22.11.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання по Договору кредитної лінії № 1580/МК від 22.11.2006 року було укладено Договір застави обладнання, яке належить заставодавцю на праві приватної власності.

Пунктом 2.3 Договору кредитної лінії встановлено, що - при непогашенні заборгованості Позичальником перед Банком у повному обсязі за рахунок заставленого майна, Банк має право звернути стягнення на грошові кошти та інше майно Позичальника у відповідності з діючим законодавством України.

На виконання п. 1.1. Договору кредитної лінії №1580/МК від 22.11.2006 позивачем було відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень 00 коп. та видано кредит на вищезазначену суму.

У відповідності до п.3.1.1. Договору, кредитної лінії позичальник повертає Кредит та сплачує, передбачені цим Договором відсотки Банку у валюті Кредиту.

Згідно п. 3.1.2. Договору, позичальник зобов'язаний був здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за Кредитом в строк з 25 по 30 (31) числа кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у Договорі рахунок та здійснювати погашення отриманого Кредиту шляхом перерахування коштів на рахунок Банку, забезпечити повне повернення отриманого Кредиту та відсотків по кредиту в термін до 20 червня 2008 року. Однак, умови Договору порушені позичальником, тіло кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту позичальником не погашені.

У відповідності до п.п. 8.1., 8.2. Договору кредитної лінії - за несвоєчасне повернення Кредиту та/або відсотків за ним позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення

Станом на 01.09.2008 року заборгованість позичальника становить 65 351 (шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 99 коп. згідно розрахунку заборгованості.

Станом на день розгляду справи відповідач позов визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як зазначено в абзаці 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас кредитний договір не може змінюватися в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позв визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми «Практик»(с. Туринка) про стягнення 65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила стягнення 65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 7005 від 12.11.2008 р., позивачем сплачено в сумі 654 (шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 7006 від 12.11.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України , ст. ст. 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, ЦК України; ст. ст. 20, 193, 217, 232, 348 ГК України, України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49,78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми «Практик»(с. Туринка) про стягнення 65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп. –задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми «Практик»(юридична адреса: 82342, с. Туринка, Жовківський район, Львівська область; фактична адреса: 79000, вул. Лемківська, 15-А, м. Львів; код ЄДРПОУ 06949372) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(79008, вул. Пекарська, 3, м. Львів; код ЄДРПОУ 23949103) –65 351 (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 99 коп. - заборгованості, 654 (шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цікало А.І.