Ухвала суду № 31412497, 14.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1755/13 14.05.2013 14.05.2013 14.05.2013

Провадження №22-ц/784/1652/13 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Белеверя В.А.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 березня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання припиненими поруки та іпотеки, застосування наслідків припинення іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання припиненими поруки та іпотеки, застосування наслідків припинення іпотеки.

Позивачка зазначала, що 24 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/793-К793 про отримання кредиту в сумі 59 500 доларів США зі строком повернення до 23 березня 2023 року зі сплатою 14.5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором цього ж дня було укладено між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_2 договір поруки №640/793-П793 та іпотечний договір.

У листопаді 2010 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до кредитного договору, за умовами якої процентну ставку за користування кредитними коштами збільшено з 14.5% до 15.43% зі строком повернення до 23 березня 2023 року.

Посилаючись на те, що з моменту підписання додаткової угоди без її згоди як поручителя збільшився розмір зобов'язання та відбулася заміна первісного зобов'язання новим, позивачка просила припинити поруку та іпотеку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 надану нею у забезпечення кредитного договору від 24 вересня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_4, та застосувати наслідки припинення іпотеки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено: визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №640/793-П793, укладеним 24 вересня 2008 року між нею та Банком на забезпечення кредитного догуоору від 24 вересня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_4

В задоволені вимог про припинення іпотеки та застосування наслідків припинення іпотеки - припинення чинності заборони нерухомого майна відмовлено. З Банку на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить змінити рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог щодо припинення іпотеки, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/793-К793 про отримання кредиту в сумі 59 500 доларів США зі строком повернення до 23 березня 2023 року зі сплатою 14.5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором цього ж дня було укладено між Банком і ОСОБА_4, ОСОБА_2 договір поруки №640/793-П79 та іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавці - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, передали в іпотеку належну їм на праві спільної сумісної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2

Як вбачається із п.1.4 іпотечного договору, іпотекодавці передали вищевказане майно на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 59 500 доларів США.

Порядок погашення заборгованості за кредитом визначено Договором, яким обумовлене основне зобов'язання, з кінцевим терміном погашення кредиту до 23 березня 2023 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 14.50% річних і комісій, сплати можливої неустойки та відшкодування витрат, пов'язаних з основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави, необхідні для припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1,2,4 ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

За своїм змістом новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання.

Законодавцем не встановлено критеріїв, за якими внесення змін до договору можна кваліфікувати як: припинення первісного зобов'язання та заміну первісного зобов'язання новим.

Новація не може мати місце у разі лише зміни будь-якої умови договірного зобов'язання, оскільки це могло б породити проблеми у практиці її застосування, зокрема, у вирішенні питання щодо застосування заходів майнової відповідальності. Головним критерієм новації є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання.

Так, у листопаді 2010 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №2, якою було внесено зміни до умов кредитування за вищевказаним кредитним договором, зокрема:

- сторони підтвердили залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладання цієї додаткової угоди 39 658.98 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами 3 557.12 доларів;

- встановлено нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 15.43%; новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме: до 23 березня 2023 року та погодили порядок погашення кредитної заборгованості, та порядок сплати процентів за користування кредитом.

При цьому додаткова угода не містить домовленості сторін про припинення первісного зобов'язання та виникнення нового.

В угоді мова йде фактично про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2008 року на строк, визначений за домовленістю сторін. А таке не є тотожнім поняттям припиненню зобов'язання та не може вважатися новацією.

Додаткова угода не замінила основне зобов'язання по первинно укладеному кредитному договору, а тому іпотечний договір не є припиненим.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої до припинення іпотеки призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.

Встановивши, що основне зобов'язання не припинилося, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання припиненою іпотеку за вищевказаним іпотечним договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Оскільки відповідно до ст. 11 Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодежателем за невиконання боржником свого зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, то збільшення обсягу відповідальності боржника за зобов'язанням не тягне за собою припинення іпотеки.

За такого доводи апелянта про те, що укладаючи іпотечний договір, позивачка, як майновий поручитель погодила конкретні зміст та розмір основного зобов'язання, які припинили існування з моменту внесення змін до кредитного договору не заслуговують на увагу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оспорюваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про його відповідність вимогам норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити, рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: